• Пожаловаться

Жозе Сарамаго: Прозріння

Здесь есть возможность читать онлайн «Жозе Сарамаго: Прозріння» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию). В некоторых случаях присутствует краткое содержание. Город: Харків, год выпуска: 2015, ISBN: 978-966-03-7161-3, издательство: Фоліо, категория: Современная проза / на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале. Библиотека «Либ Кат» — LibCat.ru создана для любителей полистать хорошую книжку и предлагает широкий выбор жанров:

любовные романы фантастика и фэнтези приключения детективы и триллеры эротика документальные научные юмористические анекдоты о бизнесе проза детские сказки о религиии новинки православные старинные про компьютеры программирование на английском домоводство поэзия

Выбрав категорию по душе Вы сможете найти действительно стоящие книги и насладиться погружением в мир воображения, прочувствовать переживания героев или узнать для себя что-то новое, совершить внутреннее открытие. Подробная информация для ознакомления по текущему запросу представлена ниже:

Жозе Сарамаго Прозріння

Прозріння: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Прозріння»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Жозе Сарамаґо (1922—2010) — видатний португальський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1998 року.  Його твори — численні есеї, романи, п'єси, вірші — перекладено понад 20 мовами світу. У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки письменника «Євангелія від Ісуса Христа», «Каїн»,  «Сліпота».  Роман Ж. Сарамаґо «Прозріння» (2004) — це і політична сатира, і філософська притча, в якій письменник вибудовує, по суті, сучасну модель світу, викриваючи при цьому прогниле демократичне суспільство.  Події у «Прозрінні» відбуваються через чотири роки після описаних у романі «Сліпота». Нова епідемія вразила місто. Колір цього лиха, як і тоді, білий: білі, тобто незаповнені, бюлетені на виборах — це для влади безперечні ознаки заколоту. Уряд демонстративно покидає столицю, прихопивши поліцію та комунальні служби.  Проте ті самі люди, які чотири роки тому, осліпнувши, уподібнилися до тварин, цього разу підтримують своє місто у повному порядку: як і раніше працюють магазини та інші установи, на вулицях немає сміття, не зростає злочинність. Але це тільки сильніше переконує уряд у наявності заколоту. Аби виявити заколотників, до міста направили трьох агентів — комісара та двох його помічників. У них є зачіпка — жінка, яка, коли сталася епідемія сліпоти, єдина не осліпла. Познайомившись із нею ближче, комісар зрозумів, що вона ні в чому не винна, проте його висновок аж ніяк не влаштовує можновладців, які знають, що робити з незручними людьми.  Кілька пострілів — і проблему вирішено... 

Жозе Сарамаго: другие книги автора


Кто написал Прозріння? Узнайте фамилию, как зовут автора книги и список всех его произведений по сериям.

Прозріння — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Прозріння», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Шрифт:

Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Минула ще майже година, перш ніж прийшов перший виборець. Усупереч загальному сподіванню та розчаруванню чергового біля дверей він був нікому не відомий. Він залишив свою парасольку стікати водою біля входу до зали й, накритий пластиковим плащем, що блищав водою, взутий також у пластикові чоботи, підійшов до столу. Голова виборчої комісії піднявся з усмішкою на губах, виборець був чоловіком уже похилого віку, але ще міцним і дужим, він започаткував повернення до нормальності, до звичної черги людей, готових виконати свій громадянський обов’язок, що посуваються вперед повільно, без нетерплячки, свідомі, як висловився делегат від правих партій, трансцендентної важливості цих муніципальних виборів. Чоловік віддав голові комісії свою ідентифікаційну картку, той оголосив дзвінким, майже щасливим голосом номер картки та ім’я того, хто нею володів, члени комісії розгорнули відповідні реєстраційні книги, повторили, коли натрапили на них, прізвище виборця та номер його картки, поставили відповідний підпис, і, все ще стікаючи водою, чоловік попрямував до кімнати голосування зі своїм бюлетенем, звідти незабаром повернувся з аркушем паперу, згорненим учетверо, передав його голові комісії, який урочисто вкинув його до урни, одержав свої документи і вийшов із зали, підібравши свою парасольку. Другий виборець з’явився лише через десять хвилин, але після нього крапля за краплею, без ентузіазму, наче осіннє листя, яке повільно відривається від гілля, виборчі бюлетені стали падати в урну. Хоч як голова виборчої комісії та його працівники намагалися розтягти реєстрацію та інші формальності, черга виборців не утворювалася, було іноді три, іноді чотири персони, й така кількість навряд чи заслуговувала на назву черги. Правда була на моєму боці, зауважив делегат від партій центру, зменшення явки буде дуже значним, після такої невдачі, либонь, доведеться повторити вибори, Може статися, що негода вщухне, сказав голова виборчої комісії і, подивившись на годинника, промурмотів, наче молився, Уже майже середина дня. Той чоловік, якого ми назвали черговим біля дверей, підвівся. Якщо пан голова мені дозволить, то позаяк у залі тепер немає жодного виборця, я піду погляну, що там відбувається з погодою. Без найменшої затримки, одна нога тут, друга там, він повернувся щасливий й оголосив радісну новину, Дощ майже припинився, й уже з’явилися клапті чистого неба. На цю звістку члени виборчої комісії та делегати від партій мало не почали обійматися, але їхня радість тривала недовго. Монотонне капотіння виборців не прискорилося, приходив один, приходив другий, прийшли дружина, мати й тітка чергового біля дверей, прийшов старший брат делегата від правих партій, прийшла теща голови виборчої комісії, яка, порушивши шанобливе ставлення до акту голосування, повідомила приголомшеного зятя, що її дочка обіцяла прийти сюди лише пізно ввечері, вона сказала мені, що має намір піти в кіно, мстиво додала теща, прийшли батьки заступника голови виборчої комісії, прийшли інші, які не були родичами присутніх тут людей, заходили до зали голосування люди байдужі, виходили з неї люди байдужі, атмосфера трохи пожвавилася тільки тоді, коли з’явилися два політики від правих партій, з’явилася немов чарами телевізійна камера, що виникла з небуття, зробила кілька знімків і знову провалилася в небуття, один із журналістів попросив дозволу поставити запитання, Як минають вибори, й голова виборчої комісії відповів, Могло бути й краще, але тепер, коли погода нібито почала змінюватися, ми переконані, що потік виборців зросте, Враження, яке ми здобули на інших виборчих дільницях міста, свідчить про те, що неявка виборців цього разу буде значною, зауважив журналіст, Я волію дивитися на речі з оптимізмом, мати позитивне бачення впливу метеорології на функціонування електоральних механізмів, якщо протягом другої половини дня не дощитиме, ми повернемо собі те, чого нас намагалася позбавити вранішня негода. Журналіст пішов задоволений, він почув дуже добру назву, тепер він принаймні матиме підзаголовок для свого репортажу. А що настав час подумати про потреби шлунка, члени виборчої комісії та делегати від партій організували свою роботу так, що одним оком дивилися на реєстраційні книги, а другим на сандвічі, якими погамували свій голод.

Дощ припинився, але ніщо не провіщало, що громадянські надії голови виборчої комісії на дільниці номер чотирнадцять знайдуть задовільне завершення в наповненій виборчими бюлетенями урні, де поки що вони накрили лише дно. Усі присутні думали одне й те саме, вибори стали грандіозним політичним крахом. Час минав. Половину на четверту пробили дзиґарі на башті, коли дружина секретаря увійшла, щоб проголосувати. Чоловік і дружина стримано усміхнулися одне одному, але в тій усмішці був також вираз витонченого змовництва, від якого голова виборчої комісії відчув неприємний внутрішній спазм, а можливо, то був біль заздрощів від того, що йому ніколи ні з ким не пощастить обмінятися такою усмішкою. Він досі відчував цей біль якоюсь частиною своєї плоті в якомусь куточку свого духу, коли через тридцять хвилин, поглянувши на годинник, запитав у себе, а чи й справді його дружина пішла в кіно. Я вірю, вона з’явиться тут, нехай навіть це буде в останню годину, в останню хвилину, подумав він. Способів заклинати долю існує багато, і майже всі вони нікчемні, й цей, коли ти думаєш найгірше, а віриш у те, що відбудеться найкраще, хоч і належить до найвульгарніших, може заслуговувати на те, щоб спробувати його, але він не може дати результату в тому випадку, в якому ми його розглядаємо, бо з вельми надійного джерела ми знаємо, що дружина голови виборчої комісії справді сидить у кіно і принаймні до цієї хвилини вона ще не вирішила, піде чи не піде голосувати. Та, на щастя, вже не раз раніше згадувана необхідність у рівновазі, яка підтримує наш всесвіт і примушує планети рухатися по своїх траєкторіях, визначає, що завжди, коли щось утрачено з одного боку, з другого боку додається щось більш або менш подібне, тієї самої якості й у тій самій пропорції з тією метою, щоб ніхто не нарікав на різницю у ставленні. Бо з інакших міркувань було б годі зрозуміти, з яких причин точно о четвертій годині дня, тобто не надто пізно й не надто рано, так би мовити, ні риба ні м’ясо, виборці, які доти воліли залишатися у спокійній атмосфері своїх пенатів, відверто-нехтуючи електоральним актом, почали виходити на вулицю, переважно на власних ногах, та були й такі, що користувалися допомогою пожежників та добровільних помічників, бо вулиці, на яких вони жили, досі залишалися перетвореними на непрохідні озера й болота, й усі вони, здорові й хворі, одні власними ногами, інші на кріслах із коліщатами, на ношах, у каретах швидкої допомоги попливли до своїх відповідних виборчих дільниць, немов річки, які не знають іншої дороги, крім дороги до моря. Особи скептичні або недовірливі або ті, що схильні вірити в чудеса лише в тому випадку, коли сподіваються здобути з них якусь реальну користь, можуть подумати, що згадана вище необхідність рівноваги видається вкрай фальшивою за даних обставин, що сумнів у тому, прийде чи не прийде голосувати дружина голови виборчої комісії є надто незначним із космічного погляду, аби ототожнити її в місті, яке є одним із багатьох на земній поверхні з несподіваним рухом тисяч і тисяч осіб усякого віку й усякого суспільного становища, які, попередньо не узгодивши відмінності у своїх політичних та ідеологічних поглядах, вирішили нарешті покинути свої домівки й піти голосувати. Але той, хто схиляється до таких аргументів, забуває, що всесвіт не лише керується власними законами, які не мають нічого спільного із суперечливими мріями та бажаннями людства й сформулювати які у нас не вистачає ані тямки, ані слів і позаяк усі ми бачимо й усе нас переконує, що застосовуються вони з тією метою, яка перевищує і завжди перевищуватиме нашу спроможність розуміння й оскільки в цій конкретній ситуації скандальна диспропорційність між тим, що сталося, або може статися, а може й не статися, якщо в урні не вистачить одного голосу вкрай несимпатичної дружини голови виборчої комісії, і справжнім морем чоловіків та жінок, які щойно висипали на вулиці, здається нам неприйнятним для елементарної дистрибутивної справедливості, то обачливість підказує нам, що протягом певного часу нам ліпше утриматися від певних конкретних висновків і з довірливою увагою простежити за розвитком подій, які тільки щойно почали розгортатися. Саме тих, які, підштовхувані професійним ентузіазмом і ні з чим не зрівнянною інформативною тривогою, почали досліджувати журналісти друкованих органів, радіо й телевізії, бігаючи з одного боку в інший, тицяючи мікрофонами в обличчя людей і запитуючи, Що вас виштовхало з дому о четвертій годині й примусило податися на голосування, хіба вам не здається неймовірним, що весь народ вийшов на вулиці водночас, і, вислуховуючи сухі або агресивні відповіді такого зразка, Бо це той час, на який я собі призначив піти на голосування, Як вільні громадяни ми виходимо й заходимо тоді, коли нам заманеться, й ми нікому не зобов’язані пояснювати причини наших учинків, Скільки вам платять за те, щоб ви ставили людям дурні запитання, Кому цікаво, коли я виходжу або не виходжу з дому, У якому законі написано, що я повинен відповідати на запитання, Я вам відповім лише в присутності свого адвоката. Знаходилися також добре освічені люди, які відповідали без гідного осуду роздратування щойно наведених нами прикладів, але навіть вони не були спроможні задовольнити шалену цікавість журналістів, здебільшого вони знизували плечима й казали, Я дуже шаную вашу працю, і ніщо не принесло б мені такої втіхи, як допомогти вам опублікувати цікаве повідомлення, та, на жаль, я можу лише сказати, що я подивився на годинник, побачив, що вже четверта година, і сказав своїй родині, Ходімо голосувати або тепер, або ніколи, Чому тепер або ніколи, Сам дивуюся, чому мені так подумалося, А ви добре поміркуйте, покопайтеся в голові, Немає сенсу, запитайте в когось іншого, можливо, він знає, Я вже опитав півсотні осіб, Ну то й що, Ніхто не зміг дати мені задовільну відповідь, Значить, її немає, Але чи вам не здається дивним збігом той факт, що тисячі людей водночас вийшли зі своїх домівок, щоб іти голосувати, Звичайно, дуже дивний збіг, а може, й ні, Чому, Не знаю. Коментатори, які по кількох телевізійних програмах супроводжували електоральний процес, ділячись своїми передчуттями за браком точних даних, намагаючись угадати волю богів по польоту та співу птахів, жалкуючи, що вже не можна вгадувати таємниці хроноса й долі по ще тремтливих нутрощах принесених у жертву тварин, швидко оговтавшись від переляку, що опанував їх перед більш аніж похмурими перспективами підрахунку поданих голосів, перекинули у своїй уяві всі результати, а що їм здавалося негідним їхньої просвітницької місії обговорювати збіг подій, то вони, як вовки, накинулися на дивовижний приклад виявлення громадянського обов’язку, яким відзначилося населення столиці, посунувши до виборчих урн і подавши країні приклад у ту мить, коли привид неймовірного зниження виборчої активності громадян, що не мав паралелей в історії нашої демократії, тяжко погрожував стабільності не тільки режиму, а й системи, що було набагато небезпечнішим. Офіційне повідомлення міністерства внутрішніх справ не було таким переляканим, але полегкість, яку тепер відчував уряд, знайшла вияв у кожному рядку його останнього повідомлення. Що ж до трьох партій, які брали участь у боротьбі, правої партії, партії центру та лівої партії, то вони, швидко підрахувавши здобутки і втрати, яких вони зазнали внаслідок такого несподіваного руху громадян, випустили публічні вітальні декларації, в яких серед інших стилістичних красот подібного зразка, стверджувалося, що демократія здобула великий успіх. Приблизно в такому самому дусі, плюс-мінус кома, висловилися, вимахуючи національним прапором, спочатку голова держави у своєму палаці, потім прем’єр-міністр у своєму меншому палаці. До кожної з дверей виборчих дільниць тяглися нескінченні вервечки виборців, кінці яких губилися вдалині.

Читать дальше

Шрифт:

Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Прозріння»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Прозріння» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё не прочитанные произведения.


Отзывы о книге «Прозріння»

Обсуждение, отзывы о книге «Прозріння» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.