Жозе Сарамаго - Прозріння

Наступного ранку, поснідавши, вони знайшли на мапі та на путівнику міста, де розташовані вулиці, які їх цікавили. Найближчою до будинку, в якому містилася провіденційна страхова компанія, була вулиця з колишньою дружиною автора листа, що претендував вважатися першим осліплим, трохи далі жила дружина лікаря з чоловіком, а найдалі мешкали старий із чорною пов’язкою на оці та повія. Як пощастить, то всі вони будуть удома. Як і вчора, вони спустилися у гараж ліфтом, правду кажучи, для людей, які воліли діяти таємно, то був не найкращий спосіб, бо якщо досі їм щастило уникати цікавості портьє, Що це за горобці, яких я тут раніше не бачив, певно, запитував він себе, то від охоронця гаражу їм не пощастило заховатися, і незабаром ми довідаємося, що з цього вийшло. Тепер за кермо автомобіля сів інспектор, бо йому треба було їхати найдалі. Агент запитав у комісара, чи для нього будуть якісь спеціальні інструкції, й дістав відповідь, що інструкції для нього загальні, нічого спеціального, Я лише сподіваюся, що ти не робитимеш дурниць і твій пістолет залишатиметься в кобурі, Я не належу до тих, хто може погрожувати жінці пістолетом, пане комісар, Потім мені розповіси, але принаймні запам’ятай, що я не дозволяю тобі стукати в її двері раніше, ніж о пів на одинадцяту, Гаразд, пане комісар, Пройдися по місту, випий кави, якщо знайдеш де, купи газету, позазирай у вітрини, сподіваюся ти ще не забув науки, яку одержав у поліційній школі, Ні не забув, пане комісар, Дуже добре, ось твоя вулиця, вилізай, А де ми зустрінемося, коли закінчимо свою службу, запитав агент, думаю, нам треба призначити час і місце зустрічі, проблема з ключем від провіденційної служби, бо якщо я перший закінчу допит, то я не зможу потрапити на базу, І я теж, приєднався до нього інспектор, Шкода, що нам не видали мобільних телефонів, сказав агент, переконаний у слушності своїх слів і в тому, що чудовий ранок налаштує начальство прихильно. Комісар погодився з ним, Поки що нам доведеться задовольнитися тим, що в нас є, а якщо розслідування потребуватиме, то запросимо й інші засоби, а щодо ключів, то якщо міністерство дозволить, то завтра кожен із вас матиме свої окремі ключі, А якщо не дозволить, Я все владнаю, Хай там як, а ми досі не домовилися, де зустрінемося сьогодні, сказав інспектор, 3 того, що ми вже знаємо про цю історію, усе вказує на те, що мій допит триватиме найдовше, тому приходьте до мене, ось вам адреса, подивимося, яке враження на допитуваних осіб справить несподівана поява ще двох поліціантів, Чудова ідея, пане комісар, сказав інспектор. Агент обмежився ствердним кивком голови, оскільки не міг висловити вголос, що ця ідея належала йому, а комісар її запозичив у нього, хай і не в прямому розумінні, а досить обхідним шляхом. Він записав потрібну йому адресу у свій нотатник і вийшов із машини. Інспектор зрушив автомобіль із місця й водночас сказав, Він старається, бідолашний, ми повинні віддати йому справедливість, пригадую, що і я спочатку був таким, як і він, і з такими зусиллями намагався чогось досягти, що знову й знову припускався помилок, і тепер дивуюся, як я зміг дослужитися до інспектора, І я дивуюся, як мені пощастило стати тим, ким я є сьогодні, І ви дивуєтеся, пане комісар, Атож, дивуюся, мій любий, служба в поліції однакова для всіх, а все інше залежить від того, пощастило тобі чи ні, Від твого щастя і твого знання, Самого по собі знання не завжди досить, та коли тобі щастить і щастить протягом тривалого часу, то ти можеш досягти майже всього, але не запитуй мене, яким воно є, те щастя, бо я не зможу тобі відповісти, лише можу відзначити, що, маючи друзів на певних посадах, ти майже завжди досягнеш того, чого хотів, Не кожен народжується, щоб стати комісаром, Мабуть, що ні, Крім того, поліція, яка складалася б з одних комісарів, була б недієздатною, Як і армія з одних генералів. Вони звернули у вулицю, на якій жили офтальмолог із дружиною, Висади мене тут, попросив комісар, я пройду пішки ті метри, які мені залишаються, Бажаю вам успіху, пане комісар, А я тобі, Хоч би ця справа якнайскоріше знайшла своє розв’язання, признаюся вам, що почуваюся так, ніби я заблукав на мінному полі, Чоловіче, будь спокійний, немає жодних причин турбуватися, поглянь на ці вулиці, подивися, який спокій панує в цьому місті, Саме це мене й турбує, пане комісар, це місто не має влади, не має уряду, не має нагляду, не має поліції, і, схоже, нікого це не турбує, є в цьому щось дуже таємниче, чого я не можу зрозуміти, Щоб зрозуміти це, нас сюди й послали, ми повинні це з’ясувати, і сподіваюся, що з’ясуємо, Якщо пощастить, Атож, якщо пощастить, Бажаю вам успіху, пане комісар, І я бажаю тобі успіху, інспекторе, і якщо та дівка, яку ми називаємо повією, скине на тебе спокусливим поглядом або відкриє тобі півстегна, вдай, ніби ти нічого не помітив, зосередься на інтересах розслідування, подумай про високу гідність корпорації, якій ми служимо, Там буде, безперечно, старий із чорного пов’язкою на оці, а старі, як я чув від добре поінформованих людей, є жахливими, сказав інспектор. Комісар усміхнувся, Старість уже й мене зачепила краєчком, подивимося, чи дозволить вона мені стати грізним. Потім подивився на годинника, Уже чверть на одинадцяту, сподіваюся, ти вчасно прибудеш на місце свого призначення, Якщо ви, пане, й агент виконаєте свій розпорядок, то не матиме значення, якщо я запізнюся, сказав інспектор. Комісар сказав до побачення, вийшов з автомобіля і щойно доторкнувся ногою до землі, як спізнав відчуття, ніби доторкнуся до власної дурості, зрозумівши, що не було ніякого глузду строго визначати час, коли вони мають постукати у двері своїх допитуваних, адже з поліцією в домі вони ані знайдуть у собі холоднокровності, ані нагоди зателефонувати друзям і попередити їх про близьку небезпеку, і це за тієї умови, що вони розумні й здогадливі, настільки розумні й здогадливі, що їм спаде на думку той факт, що вони стали об’єктом поліційної уваги, означає, що і їхні друзі можуть стати ним, Крім того, роздратовано думав комісар, очевидно, що друзів у кожного з них багато і комусь наважаться подзвонити., Він уже не обмежувався мовчазними думками, шепотів звинувачення, лайку, образливі слова на свою адресу, Кожен скаже, як могло статися, що цей бевзь дослужився до комісара, кожен може сказати мені, як могло статися, що на цього йолопа уряд поклав відповідальність за здійснення розслідування, від якого, можливо, залежить доля країни, кожен може сказати мені, чому цей дурень віддав своїм підлеглим такий ідіотський наказ, і зараз вони, либонь, сміються та глузують із мене, не думаю, що агент, але інспектор чоловік досвідчений і навіть дуже досвідчений, хоч із першого погляду цього й не скажеш, чи, може, він уміє добре прикидатися, що робить його небезпечнішим удвічі, немає сумніву, я повинен бути дуже обережним із ним, ставитися до нього з великою уважністю, я повинен якось перешкодити, щоб моя дурість стала всім відомою, інші опинялися в подібних ситуаціях, і це закінчувалося катастрофічними результатами, я вже не пам’ятаю, хто сказав, що дурість, яка тривала одну мить, може зруйнувати тобі кар’єру на все життя. Нещадне самобичування принесло комісарові користь. Після того як він себе розтоптав, утоптав у багнюку, холодний здоровий глузд узяв слово, показавши йому, що його наказ не був ідіотським, радше навпаки, Уяви собі, що ти не дав би цих розпоряджень, що інспектор та агент почали б свої допити, коли їм заманеться, один вранці, другий пополудні, і тоді ти справді був би відвертим йолопом, безнадійним ідіотом, бо не передбачив би того, що неминуче відбулося б, бо люди, допитані вранці, поквапилися б застерегти тих, котрих прийшли б допитувати пополудні, й коли б цей пізній допитувач постукав у двері підозрюваних, вони вже встигли б утворити лінію захисту, яку йому навряд чи пощастило б прорвати, тому ти справжній комісар і комісаром будеш, і не тільки тому, що ти більше знаєш про свою професію, а й тому, що ти володієш мною, вільною рефлексією, щоб розставити всі речі й усіх підлеглих по своїх місцях, починаючи з інспектора, що з ним тобі не треба буде панькатися, хоча спершу саме таким був твій намір, досить-таки боягузливий. Комісар усе зрозумів правильно. Через це ходіння туди-сюди, через думки, які то виникали, то зникали, комісар не виконав свого власного наказу, й була вже без чверті одинадцята година, коли він підняв руку, щоб натиснути на кнопку дзвінка. Ліфт доставив його на четвертий поверх, і це була потрібна йому кнопка.