Жозе Сарамаго - Прозріння

Троє поліціантів зробили в автомобілі коло по місту, щоб згаяти час до обіду. Вони не стануть обідати разом. Припаркують автомобіль неподалік від зони ресторанів і розійдуться, кожен у свій окремий заклад, щоб зустрітися очно через дев’яносто хвилин на трохи віддаленому майдані, де комісар, який сяде за кермо, підбере своїх підлеглих. Очевидно, ніхто тут не знав, хто вони такі, крім того, ніхто з них не був позначений великою літерою П, але здоровий глузд та обачність підказували їм не ходити групою в центрі міста, яке з багатьох причин вони мали підстави вважати ворожим. Ризикувати було не можна, навіть якби хто-небудь і міг би сказати, Онде йдуть троє чоловіків, а трохи попереду троє інших, але досить одного погляду, аби зрозуміти, що йдеться про людей нормальних, які не є ані представниками закону, ані тими, кого закон переслідує. Поки вони їздили в автомобілі, комісар захотів розпитати своїх підлеглих про те, які враження вони мали від розмови з чоловіком, котрий написав листа, уточнивши, що йому нецікаво вислуховувати моральні оцінки, Що він несосвітенний мерзотник, ми вже знаємо, говоріть про інше. Інспектор перший узяв слово, сказавши, що йому особливо сподобалася манера, в якій пан комісар провів допит, із надзвичайною вправністю обминувши будь-який натяк на підлу інсинуацію, яка була в листі, згідно з якою дружина лікаря, завдяки своїй персональній мужності, яку вона виявила під час епідемії сліпоти чотири роки тому, могла бути причиною або в якийсь спосіб пов’язаною з конспіративною діяльністю, що спонукала більшість жителів міста голосувати порожніми бюлетенями. Було цікаво дивитися, як розгубився той суб’єкт, він сподівався; що головна, якщо не єдина тема інтересу поліції стосуватиметься цієї проблеми, але його сподівання не виправдалися, Було майже шкода дивитись на нього, закінчив він свої висновки. Агент погодився з думкою інспектора, відзначивши, крім того, як ефектно зруйнувало захист допитуваного чергування запитань, які він одержував то від пана комісара, то від пана інспектора. Він зробив паузу й додав тихим голосом, Пане комісаре, я вважаю своїм обов’язком повідомити, що я застосував зброю, коли ви наказали мені піти з допитуваним, Як ти її застосував, запитав його комісар, Я тицьнув йому пістолетом під ребра, певно, там досі зберігся синець від дула, І навіщо ти це зробив, Я подумав, що він шукатиме фотографію надто довго й що суб’єкт скористається цією паузою, щоб вигадати трюк, який би затримав розслідування і примусив пана комісара змінити лінію допиту у вигідному для нього напрямку, То ти вважаєш, що я маю за це почепити тобі медаль на груди, запитав комісар іронічним тоном, Я хотів виграти час, пане комісар, і домігся свого, бо фотографія з’явилася вмить, А я тепер переживаю спокусу зробити так, щоб ти від мене зник, Я прошу пробачення, пане комісар, Я подумаю, чи зважити на те, що ти попросив у мене пробачення, Атож, пане комісар, Одне запитання, Я до ваших послуг, пане комісар, У тебе був пістолет без запобіжника, Ні, пане комісар, він був на запобіжнику, Він був на запобіжнику, бо ти забув зняти його із запобіжника, Ні, пане комісар, присягаюся, я хотів лише налякати суб’єкта, І тобі це вдалося, Так, пане комісар, Схоже, я повинен нагородити тебе медаллю, а зараз зроби мені ласку й не нервуй, не наїдь на оту бабусю й не пропусти червоне світло семафора, коли я в чомусь і не зацікавлений, то це давати пояснення в поліції, У місті немає поліції, пане комісар, їй наказали його покинути, коли оголосили стан облоги, нагадав йому інспектор, А, тепер я розумію, чому на вулицях такий порядок. Вони проминули сад, у якому гралися діти. Комісар дивився поглядом, який здавався неуважним, відсутнім, але зітхання, яке вихопилося йому з грудей, засвідчило, що він думав про інші часи та інші місця, Після того як ми пообідаємо, ви відвезете мене на базу, наказав він, Гаразд, пане комісар, відповів агент, Ви хочете віддати нам якийсь наказ, запитав інспектор, Ми прогуляємося пішки по місту, позазираємо в кав’ярні та в крамниці, відкриємо очі та вуха й повернемося на вечерю, сьогодні ввечері ми не виходитимемо в місто, сподіваюся, що на кухні є запас консервів, Атож, пане комісар, підтвердив агент, І візьміть до уваги, що завтра ми працюватимемо кожен окремо, хоробрий водій нашого автомобіля, поліціант, озброєний пістолетом, піде поговорити з колишньою дружиною автора листа, той, хто тепер сидить на місці покійника, як то кажуть, відвідає старого з чорною пов’язкою на оці та його повію, я залишаю для себе дружину лікаря, щодо нашої тактики, то дотримуватимемося тієї самої, що й сьогодні, жодної згадки про голосування чистими бюлетенями, не станемо встрявати в політичні дебати, спрямуємо свої запитання на обставини, за яких відбулося вбивство, на особу жінки, що його скоїла, поговоримо про групу, про те, як вона утворилася, про те, чи вони вже були знайомі раніше, чи підтримували вони взаємини після того, як до них повернувся зір, які стосунки між ними існують сьогодні, чи почувають вони себе друзями й чи готові захищати одне одного й дбати одне про одного, але природно, вони робитимуть помилки, якщо не домовляться між собою, що вони повинні говорити і про що мають мовчати, наше завдання полягатиме в тому, щоб допомогти їм наробити цих помилок, а що я говорю вже надто довго, то збережіть у пам’яті найважливіше, завтра вранці ми повинні з’явитися в домах цих осіб одночасно, об одинадцятій годині, я не вимагаю, щоб ви звірили час, бо так роблять лише в бойовиках, чого ми повинні уникнути, то це щоб підозрювані не встигли поговорити між собою, застерегти одні одних, а зараз ходімо обідати, ага, коли ми повернемося на базу, то не забудьте, що ми увійдемо в дім через гараж, на понеділок я з’ясую, чи портьє можна довіряти. Через годину сорок п’ять хвилин комісар підібрав своїх помічників, які чекали його на майдані, але відразу ж він і позбувся їх, спочатку агента, потім інспектора, висадивши їх у різних кварталах, де вони мали виконувати наказ, який одержали, тобто прогулюватися, зазирати до кав’ярень і крамниць, відкрити очі та вуха, одне слово, винюхувати злочин. Вони мали повернутися на базу, щоб там повечеряти консервами й лягти спати, а коли комісар запитав їх, які вони принесли новини, вони зізналися, що жодної вартісної новини в них нема, бо хоч жителі цього міста люблять побазікати аж ніяк не менше, аніж жителі інших міст, але вони не почули від них нічогісінько з того, про що їм найбільше хотілося знати. Проте існує надія, повідомив їм комісар, що доказ існування конспіративної змови якраз підтверджується тим фактом, що ніхто про неї не говорить, мовчанка в цьому випадку аж ніяк не є запереченням. Ця фраза належала не йому, а міністрові внутрішніх справ, із яким після повернення на базу він відбув коротку розмову по телефону, й хоч лінія зв’язку була якнайнадійнішою, у своїй розмові він виконав усі вимоги офіційної таємничості. Ось резюме того діалогу, Добрий вечір, альбатросе, говорить, морський папуга, Добрий вечір, морський папуго, Перший контакт із місцевою птицею відбувся без ворожості, розмова за участю двох чайок принесла обнадійливі результати, Приємно це чути, морський папуго, Дякую, альбатросе, Послухай-но, морський папуго, Я слухаю, альбатросе, Не дозволяй обманювати себе мовчанками, морський папуго, коли птахи мовчать, це не означає, що вони ховаються в гніздах, у штилі ховаються урагани, а не навпаки, те саме відбувається й серед людей, той факт, що про них не говорять, не означає, що вони не існують, морський папуго, Атож, альбатросе, я чудово вас зрозумів, Що ви збираєтеся робити завтра, морський папуго, Нападу на чайку-рибалку, Що то за птаха, чайка-рибалка, розтлумачте мені, Єдина на всьому узбережжі, альбатросе, інших ми там не знаємо, А, тепер я зрозумів, Які будуть розпорядження, альбатросе, Точно виконуйте ті, які я вам дав перед вашим від’їздом, морський папуго, Вони будуть точно виконані, альбатросе, Тримайте мене в курсі подій, морський папуго, Так і зроблю, альбатросе. Після того як комісар переконався, що його мікрофон відключено, комісар процідив крізь зуби, Що за клоунада, о боги поліції та шпіонажу, я морський папуга, він альбатрос, не вистачало тільки, щоб ми почали спілкуватися криками й карканням, перегукуватися, як чайки перед бурею, тим більше що вона вже буяє. Коли нарешті повернулися його підлеглі, стомлені від блукання по місту, він запитав у них, чи принесли якісь новини, вони відповіли, що дуже пильно дивилися й слухали, але, на жаль, результати були нульовими, Ці люди розмовляють так, ніби їм немає чого приховувати, сказали помічники комісара. Саме тоді комісар, не процитувавши джерело, промовив фразу міністра внутрішніх справ про конспіраторів та про те, що вони не люблять говорити відверто.