Жозе Сарамаго - Прозріння

Улюблена фраза міністра оборони, Потужний артилерійський удар по системі, почасти підказана незабутнім досвідом історичної підводної прогулянки, що тривала півгодини при повному штилі, почала набувати сили й приваблювати до себе увагу, коли плани міністра внутрішніх справ, попри невеличкі успіхи, досягнуті то там, то там, проте позбавлені будь-якого вартісного значення в контексті ситуації, виявилися безпорадними у фундаментальному розумінні, тобто не змогли переконати жителів столиці або, якщо назвати їх точніше, дегенератів, злочинців і руйнівників, що голосували чистими бюлетенями, щоб вони визнали свої помилки й попросили пробачення, а також пообіцяли спокутувати свою провину, згідно з новим виборчим законом, згідно з яким у призначений час вони масово очистяться від своїх гріхів, яких заприсягнуться ніколи не повторювати. Усім членам уряду, за винятком міністрів юстиції та культури, які вагалися у своєму ставленні до здійснених правопорушень, було доведено до відома, що виникла необхідність ще тугіше закрутити гайки, бо запровадження надзвичайного стану, на який покладалися такі великі надії, не справило скільки-небудь помітного ефекту в сподіваному напрямку, позаяк було цілком логічним і навіть природним, що громадяни цієї країни, не маючи корисного звичаю вимагати регулярного дотримання прав, які надавала їм конституція, навіть не усвідомили, що їх цих прав позбавили. Отже, виникла нагальна необхідність запровадити стан облоги з усією серйозністю, не для проформи й не для показухи, з обов’язковим затриманням усіх порушників режиму, закриттям усіх зал для розваг і театральних вистав, інтенсивним патрулюванням вулиць підрозділами військових сил, забороною людям збиратися більш як по п’ять осіб, абсолютною забороною входити до міста й виходити з нього й водночас запровадити подібні обмеження в решті країни, хоч і набагато менш суворі, щоб різниця в ставленні до населення столиці й населення провінції була очевидною, була набагато тяжчою й принизливішою для жителів столичного міста. Те, що ми хотіли сказати їм, висловив міністр оборони, сподіваючись, що вони затямлять раз і назавжди, вони не виправдали покладеної на них довіри і заслуговують на те, щоб до них ставилися саме так. Міністрові внутрішніх справ, який прагнув у будь-який спосіб приховати крах зусиль своїх секретних служб, сподобалася ідея негайно запровадити стан облоги, й аби показати, що він продовжує діяти з тими самими картами в руках і не вийшов із гри, він інформував раду міністрів, що після вичерпних досліджень у тісній співпраці з Інтерполом він дійшов висновку, що міжнародний рух анархістів, якщо він існує для чогось більшого, аніж писати лайку на стінах, він на мить замовк, чекаючи схвального хихотіння колег, після чого, задоволений ними й задоволений собою, закінчив свою фразу, Не брав жодної участі в бойкоті електорального акту, жертвами якого ми стали, а отже, йдеться про подію, яка була нашою суто внутрішньою проблемою, Дозвольте мені зробити одне зауваження, втрутився до розмови міністр закордонних справ, це твердження видається мені не зовсім коректним, і тому я хотів би нагадати цим високим зборам, що амбасадори багатьох держав уже виразили мені свою стурбованість, що те, що відбулося тут, може перетнути кордони й розповзтися по всьому світу, наче нова чорна смерть, Біла смерть, вона є білою, з усмішкою поправив його схильний до миротворчих висновків керівник уряду, білою, як незаповнений бюлетень, І в такому разі, розвивав свою думку далі міністр закордонних справ, ми маємо набагато більше підстав говорити про тяжку загрозу стабільності демократичної системи не тільки в нашій країні, а й на всій планеті. Міністр внутрішніх справ відчув, що втрачає роль головної постаті, яку він набув завдяки останнім подіям, і щоб остаточно не зійти зі сцени, він великодушно подякував міністрові закордонних справ за його слушний коментар, але вирішив показати, що й він спроможний на вельми витончені тонкощі семіологічного тлумачення, Цікаво спостерігати, сказав він, як змінюються значення слів непомітно для нас, скільки разів ми застосовували їх для того, аби сказати протилежне тому, що вони означали раніше й досі означають, як відлуння, що поступово стихає вдалині. Це один із ефектів семантичного процесу, втрутився до розмови міністр культури, Це те, що ми спостерігаємо під час голосування білими бюлетенями, Під час голосування білими бюлетенями нічого такого не відбувається, але під час запровадження стану облоги відбувається саме це, тріумфально заявив міністр внутрішніх справ, Я такого не помітив, заявив міністр закордонних справ, Усе дуже просто, Усе дуже просто, що ви говорите, але я чогось такого не помітив, Поміркуймо, що означає слово облога, це запитання, власне, є риторичним, ми не маємо потреби відповідати на нього, усі ми знаємо, що облога означає оточення, означає штурм, хіба не так, Так само як два додати два означає чотири, Отже, коли ми говоримо про стан облоги, то це те саме, ніби ми повідомляємо, що столиця нашої країни оточена ворожим військом, яке має намір штурмувати її, тоді як насправді цей ворог, дозвольте мені так називати його, перебуває не зовні нашої столиці, а всередині неї. Міністри подивилися один на одного, керівник уряду вдав, ніби він нічого не розуміє, і занурився у свої папери. Але міністр оборони здобув тріумф у семантичній битві, Існує інший спосіб розуміти речі, Який, Що жителі столиці, влаштувавши заколот, гадаю, я зовсім не перебільшую, назвавши заколотом те, що в нас відбулося, через це потрапили в облогу, або були оточені, або мусили витримати штурм, обирайте термін, який вас найбільше задовольняє, для мене вони всі однакові, Я попросив би дозволу нагадати нашому дорогому колезі та нашій раді, сказав міністр юстиції, що городяни, які вирішили голосувати порожніми бюлетенями, не вчинили нічого іншого, як скористувалися правом, яке експліцитно визнає за ними закон, тому говорити про заколот у такому випадку, як цей, означає, як я собі уявляю, припуститися великої семантичної помилки, сподіваюся, ви подаруєте мені намагання проникнути у сферу, де я некомпетентний, а й також цілком недоречно з юридичного погляду, Права не є абстракціями, сухо відповів міністр оборони, право людина або заслуговує, або не заслуговує й ніколи його не заслужить, усе інше є пустопорожньою балаканиною, Ви маєте цілковиту рацію, сказав міністр культури, права й справді не є абстракціями, вони існують навіть тоді, коли їх не шанують, Ет, облиште цю філософію, Ви щось маєте проти філософії, пане міністр оборони, Якщо якась філософія мене й цікавить, то тільки воєнна, та й то лише в тому випадку, коли вона приводить нас до перемоги, я, мої дорогі панове, є прагматиком казарми, моя мова, до вподоби вона вам чи ні, пояснює, що хліб є хлібом, а сир сиром, і цього мені вистачає, але щоб ви не дивилися на мене як на чоловіка не інтелігентного, я був би вам вельми вдячний, якби ви мені пояснили, якщо не йтиметься про те, що коло можна перетворити на квадрат однакової з ним площі, як може існувати право, якого ніхто не шанує, Дуже просто, пане міністр оборони, це право існує в потенції, тобто воно передбачає, що коли-небудь воно існуватиме й шануватиметься, Ані громадянські проповіді такого зразка, ані демагогія, я це кажу, нікого не намагаючись образити, нас нікуди не приведуть, залишається тільки запровадити стан облоги, й ми побачимо, як сприйме його більшість людей, Ще невідомо, як сприймемо його ми, сказав міністр юстиції, Не бачу в чому проблема, Поки що не бачу і я, але доведеться почекати, хіба хтось міг передбачити, що одного разу в якомусь місці світу станеться те, що сталося в нашій країні, але воно сталося, зав’язалося мертвим вузлом, який нікому не щастить розв’язати, й ось ми зібралися за цим столом, щоб знайти рішення, як подолати кризу, але, попри висунуті тут пропозиції, ми його досі так і не знайшли, тож нам доведеться зачекати, й незабаром ми довідаємося, як зреагують люди на стан облоги, Я неспроможний мовчати, після того як це почув, втрутився до розмови міністр внутрішніх справ, заходи, яких ми вживали, були одностайно підтримані на цій же таки нараді, і якщо пам’ять мене не зраджує, ніхто з присутніх, коли ми обговорювали це питання, не запропонував якихось інших і кращих заходів, щоб витримати тягар катастрофи, атож, я не готовий назвати це якось інакше, ніж тягар катастрофи, тоді як декому з панів міністрів така назва здається моїм перебільшенням, й вони неодмінно відреагують на мої слова своїм іронічним і самовдоволеним сміхом, тягар катастрофи, повторюю я, який несуть на собі, як і належить, його ясновельможність керівник держави й пан прем’єр-міністр, а потім, з огляду на свої посади, міністр оборони і я власного особою, що ж до інших, і я маю на увазі, зокрема, пана міністра юстиції і пана міністра культури, хоч у деякі хвилини вони великодушно освітлювали нас сяйвом свого розуму, проте не запропонували нам жодної ідеї, яку варто було б обговорити протягом тривалішого часу, аніж той, протягом якого ми вислухали їх, Сяйво мого розуму, яким, згідно з вашими словами, я іноді великодушно освітлював цю нараду, було не моїм власним світлом, а світлом закону й нічим більше, відповів міністр юстиції, А щодо моєї скромної персони, яка завжди перебуває на краю обговорення, сказав міністр культури, то, взявши до уваги ту мізерію, яку виділяє нам державний бюджет, від мене не можна просити чогось більшого, Отепер я розумію, звідки виникає ваш потяг до анархістів, випалив міністр внутрішніх справ, бо раніше або пізніше ви неодмінно згадували про щось подібне.