З плином днів спочатку непомітно, а потім дедалі очевидніше слово білий стало змінювати своє значення, й так, ніби в ньому було щось ганебне або принизливе, ним перестали користуватися, і люди вдавалися до ухильних перифраз, щоб замінити його. Про чистий аркуш паперу, наприклад, говорили, що він позбавлений кольору, скатертина, яка протягом усього свого існування була білою, тепер набула кольору молока, сніг перестали порівнювати з білою мантією і зробили його сірим, яким він часто й був протягом останніх двадцятьох років, студенти перестали хизуватися, називаючи свою свідомість білою, а просто зізнавалися, що нічого не розуміють у тих предметах, які їм викладалися, але найцікавішим було несподіване зникнення загадки, якою протягом поколінь і поколінь батьки, діди, дядьки й сусіди намагалися стимулювати розум і дедуктивні спроможності дітлахів. Раніше їх запитували, якого кольору ті округлі речі, на яких сидить курка, але тепер, коли стало забороненим вимовляти слово білий, батьки, діди та інші зрозуміли, що їхнє запитання стало геть безглуздим, позаяк курка, курка будь-якої породи не може сидіти на чомусь іншому, крім яєць.
Виникало враження, що великі політичні перспективи, обіцяні міністрові внутрішніх справ, обрубані на самому їхньому початку, бо його доля, після того як майже піднялася до сонця, тепер неминуче упаде в глибини геллеспонту, але інша ідея, несподівана, як той промінь, що пронизує ніч, допомогла йому знову злетіти вгору. Ще не все для нього було втрачено. Він наказав повернути на місця їхньої праці всіх агентів, які трудилися в полі, звільнив усіх найнятих на тимчасову роботу, кадровим улаштував прочуханку й поринув у роботу.
Йому стало очевидним, що столиця була осереддям брехунів, що ті п’ятсот, які перебували в його розпорядженні, також брехали всіма зубами, які мали у своєму роті, але між тими й тими була різниця, позаяк одні з них ще були вільні заходити до своїх будинків і виходити з них, вони то з’являлися, то вислизали з-під нагляду, наче вугрі, з’являлися і знову зникали, то воювати з іншими було набагато легше, досить було спуститися в підвали міністерства, щоправда, там не перебували всі п’ятсот, вони були розподілені по інших центрах допитів, але понад півсотні їх перебували під постійним спостереженням, і цього цілком мало вистачити для першого експерименту. Хоч надійність цієї машини була поставлена під сумнів фахівцями скептичної школи й деякі суди відмовлялися приймати як доказ результати її спостережень, міністр внутрішніх справ мав надію, що застосування цього апарата могло дати принаймні маленьку іскру, яка допоможе йому вибратися з темного тунелю, в якому перебували розслідування. Ішлося, як ви, либонь, уже зрозуміли, про застосування знаменитого поліграфа, також відомого як детектор брехні або в більш наукових термінах апарата, який служить для реєстрації одночасного вияву різних психологічних і фізіологічних функцій або, якщо описати його в усіх подробицях, інструмент реєстрації фізіологічних феноменів, який фіксує їх й електрично прокреслює на аркуші вологого паперу, просякнутого йодом, калієм і крохмалем. Приєднаний до машини плутаниною дротів і присосків, пацієнт не терпить болю, тому він повинен казати правду, усю правду й тільки правду, й не повинен вірити тому універсально прийнятому твердженню, що від першопочатку часів протуркотіло нам вуха вигадкою, ніби людська воля спроможна на все, бо в даному випадку ми можемо навести приклад, який ефективно її спростовує, адже твоя дивовижна воля, хоч би як ти в неї вірив, хоч би з якою впертістю та рішучістю виявляв її до сьогодні, неспроможна контролювати спазми твоїх м’язів, зупинити струмені поту, які недоречно змочують тобі тіло, перешкодити тремтінню твоїх повік, дисциплінувати твоє дихання. Коли в кінці дослідження тобі скажуть, що ти брехав, ти почнеш заприсягатися, що сказав правду, всю правду й лише правду, й, можливо, справді так і було, ти не брехав, але ти чоловік нервовий, ти наділений сильною волею, так, але ти тремтиш, наче очерет, що тремтить від найменших подмухів вітру, й тоді тебе знову приєднають до машини, й тепер тобі доведеться набагато важче, тебе запитають, чи ти живий, і ти, звичайно, відповіси, що так, я живий, але твоє тіло запротестує, воно тобі заперечить, твоє тремтяче підборіддя відповість, що ні, ти мертвий, і якщо воно має рацію, то, можливо, твоє тіло раніше від тебе знатиме, що тебе скоро вб’ють. Неприродно, щоб таке могло статися в підвалах міністерства внутрішніх справ, єдиний злочин цих людей полягав у тому, що вони проголосували чистим бюлетенем, і не мало великої ваги, чи вони робили так і раніше, але тепер їх було надто багато, тепер майже всі так проголосували, і хоч це твоє невідчужуване право, але якщо тобі скажуть, що цим правом можна користуватися лише в гомеопатичних дозах, крапля по краплі, то ти не повинен іти туди з глечиком, переповненим чистими бюлетенями, тому в тебе й відламалася ручка від глечика, недарма нам здавалося, що з тією ручкою було щось негаразд, якби, попри те, що ти міг носити багато, ти завжди задовольнявся тим, що носив мало, ти виявив би скромність, гідну найвищої похвали, але тебе згубили твої амбіції, ти думав, що підіймешся до зірок, але впав донизу й утопився в Дарданеллах, згадай, що те саме ми говорили про міністра внутрішніх справ, але він належить до іншої породи людей, до чоловіків-мачо, до чоловіків із твердим підборіддям, до тих, які ніколи не згинають шию, а ми тепер подивимося, як ти тепер звільнишся від обвинувачення в брехні, які докази своїх великих і малих жалюгідних обманів залишиш ти на аркуші паперу, просякнутому йодом, калієм і крохмалем, і ти, який вважав себе чимось зовсім іншим, побачиш, що твоя висока людська гідність зведена до вологого аркуша паперу.
Читать дальше