Пауло Коэльо - Хіппі

Отже, він не загубився б в Амстердамі. Пауло вирішив попрямувати до свого першого пункту призначення (другим була площа Пікаділлі — він, звичайно ж, цього не забував), тоді як іспанка сказала, що їде до Афін, у Грецію.

Він знову сказав, що може показати гроші, але йому вже повернули паспорт із штемпелем. Прикордонник запитав, чи він везе якісь фрукти або овочі — у нього були з собою два яблука, їх наказали викинути в сміттєвий кошик назовні, при виході на станцію.

— І як мені тепер дістатися до Амстердама?

Йому пояснили, що треба сісти на приміський потяг, який ходить щопівгодини, — куплений у Римі квиток був дійсний до пункту призначення.

Прикордонник указав на інші двері, не ті, через які він зайшов, і Пауло знов опинився на чистому повітрі в очікуванні найближчого потяга, здивований і задоволений, що йому повірили на слово про квиток і суму грошей.

Він справді ступав в інший світ.

арла не стала втрачати цілий вечір, сидячи на Дамі, насамперед тому, що почало дощити, а ясновидиця запевнила: очікувана людина з’явиться наступного дня, — і вирішила сходити в кіно на «Космічну одіссею 2001 року», про яку всі говорили як про шедевр, хоча її не надто цікавили науково-фантастичні фільми.

Та це й справді був шедевр: він допоміг убити час, а фінал стверджував те, що вона, як уважала, знає — хоч тут не йшлося про «вважати» чи «не вважати» — це була реальність абсолютна й незаперечна: час іде по колу й завжди вертається в ту саму точку. Ми народжуємося із сімені, зростаємо, старіємо, умираємо, вертаємося в землю й знов перетворюємося на сім’я, яке, раніше чи пізніше, знов перевтілиться в іншу людину. Походячи з лютеранської родини, Карла якийсь час пофліртувала з католицизмом і в належний момент меси, на яку вчащала, промовляла всі рядки. Там були слова, що найбільше їй подобалися: «Вірую [...] у воскресіння плоті та життя вічне. Амінь».

Воскресіння плоті — вона спробувала якось поговорити про цей фрагмент з одним панотцем, питаючи про перевтілення, та священик мовив, що йдеться не про це. Вона спитала, про що ж. Відповідь — цілком ідіотська — була, що вона ще не дозріла до розуміння. Відтоді Карла почала потроху відходити від католицизму, бо помітила, що панотець так само не знав, про що говорилося в тій фразі.

— Амінь, — повторювала вона тепер, вертаючись до готелю.

Прислухалася до всього — а раптом Бог вирішив би поговорити з нею. Віддалившись від Церкви, намагалася шукати в індуїзмі, у даосизмі, у буддизмі, в африканських культах, у різновидах йоги хоч би якоїсь відповіді про сенс життя. Один поет сказав багато віків тому: «Його світло заповнює весь Усесвіт / Світоч любові запалює й оберігає Пізнання» [22] Імовірно, ці рядки належать авторові. .

Оскільки кохання було в її житті річчю складною — настільки, що вона завжди уникала роздумувати з цього приводу, — Карла зрештою дійшла висновку, що Пізнання було всередині її самої — утім, це й було те, що проповідували засновники цих релігій. І тепер усе, що вона бачила, нагадувало їй про Божество, і вона намагалася, щоб кожен її порух був певним способом подякувати за те, що вона живе.

Цього вистачало. Найгірше з убивств — те, що вбиває наше радіння життю.

Вона зайшла в якийсь кофі-шоп — місце, де продавалися різні типи марихуани й гашишу, — та лише замовила каву й трохи побалакала з якоюсь дівчиною, теж голландкою, що здавалася трохи збентеженою й теж пила каву. Її звали Вілма. Спочатку вони вирішили піти в «Парадізо» [23] В описувану епоху — амстердамський молодіжний клуб і кав’ярня, осередок хіпі, створений у занедбаній церкві; тепер концертний зал і культурний центр. , та потім передумали, мабуть, тому, що це нікого б не здивувало, як і наркотики, що там продавалися. Цікаві туристам, та набридлі тим, хто завжди мав це під рукою.

Одного дня — одного дня у віддаленому майбутньому — уряди таки зрозуміють, що найкращий спосіб покінчити з тим, що вони називали «проблемою», — це все дозволити. Містика гашишу полягала передовсім у самій забороні, а від цього — і в пожаданні.

— Але це нікого не цікавить, — зауважила Вілма, коли Карла сказала їй, про що розмірковує. — Вони заробляють мільярди доларів на переслідуванні. Уважають себе вищими. Рятівниками суспільства й родини. Чудова політична програма — покінчити з наркотиками. Яку іншу ідею вони могли б запропонувати натомість? Ну так, покінчити з бідністю — та от ніхто в це більше не вірить.