Сергей Жадан - Депеш Мод. Ще одна розмова

Мені сниться мій янгол, уже мертвий, його перевозять кудись, аби спалити його мертве переможене тіло, його тягнуть чорною підлогою моргу, ніби мертву курку, кров і молоко змішалися в його пір’ї й тягнуться за ним кривавим слідом, його затягують до якоїсь великої кімнати, кладуть на металевий стіл і скидають з нього рештки одягу— скидають чорні бухгалтерські нарукавники, скидають сірий діловий костюм, скидають жовті італійські черевики, скидають чорні шкарпетки, сині труси, білу майку, хтось дістає врешті скальпель і робить розтин тіла, розрізає його від горла до живота і розглядає його скалічені й вимучені нутрощі, вижерті зсередини мурахами, бджолами й павуками і заповнені натомість жирним пастеризованим молоком. Розріз проходить по малюнку на його шкірі, на малюнку— старе, уже виблякле розп’яття— жовтий Ісус на пофарбованому зеленкою хресті. Ісуса скальпель майже не задів— а ось розп’яття розкололось навпіл, тож тепер потрібно хіба що зшити цю мертву грудну клітку, аби мати уявлення, як воно там усе виглядало— насправді.

У Чугуєві ми не виходимо. Десь у місті в цей час, я собі так думаю, товсте й спітніле тіло Какао перевернулося. Якби він це бачив, він би нас прокляв. Але в Чугуєві електричка зупиняється на півтори хвилини, вокзал у Чугуєві цієї тривожної ночі мокрий і непривітний, і я б не вийшов зі свого вагона, навіть коли б мені довелося стояти тут півтори доби, хоча це жодною мірою не виправдовує мене в очах донбаської інтелігенції. Хоч як там— ми не виходимо. І ніхто не виходить.

На кінцевій ми хочемо знайти бодай якусь лавку, де можна було б перечекати пару годин до наступної електрички, але тут уже справді з’являються дембелі з грибниками. Усі лавки в залі очікування зайняті якимись підозрілими суб’єктами. Тож ми виходимо на єдину тут платформу, по радіо її чомусь пафосно називають першою, так ніби десь тут є друга, метрів за сто від вокзалу видніється високий пішоходний міст, висить над усією цією панорамою. «Прикольно,– кажу я,– пішли на міст, усе одно спати немає де». Ми підіймаємося металевими сходами й розглядаємо територію, безкінечні розгалуження рейок, збиті докупи товарняки, цистерни, щебінь, семафори, дерева, туман, вокзальні будівлі, стільки всього, а немає про що поговорити, тож ми мовчки сидимо тут, серед туману та хмар, і розглядаємо всю цю покалічену залізничну інфраструктуру, повільно п’ючи холодну мінеральну воду.

Нарешті наша електричка, ми проштовхуємося крізь сонний дембельський натовп і рушаємо в бік Вузлової. Життя продовжується ще на дві години. Дві нормальні ранкові години, чому б і ні.

Шкода, не можна спати, я, наприклад, не можу довго спати у вертикальному положенні, мене це якось принижує чи що, стрьомно— сидиш і спиш чи стоїш і спиш, ну, ви розумієте, про що я, а тут іще й погода починає псуватися, звідусюди налізають хмари, усе ніби так добре починалося— туман, колії, цистерни, а тут така лажа, знову буде дощ, знову вся ця небесна тягомотина на наші голови. Я нервово видивляюсь у вікно, але й так усе ясно— зараз почнеться, зараз-зараз, просто бридко на все це дивитись, не знаю, як би це пояснити,– я особисто зміну погоди завжди сприймаю на власний рахунок, як неповагу особисто до мене, хоча з її боку, підозрюю, якраз нічого особистого й немає, ну, але в мене з цього приводу власна думка. Лишається хіба що читати. Вася дістає із кишень дві брошури, він, виявляється, весь цей час тягає за собою дві брошури, тепер ось розглядає, що там написано, передає мені, потім Собаці, але з цього нічого хорошого не виходить, тому що нас усе-таки троє, а книг— лише дві. Одну я навіть встигаю прочитати.

АНОТАЦІЯ

Дорогий друже!

Ти тримаєш у руках надзвичайно цікаву й пізнавальну книгу, яка, у разі правильного засвоєння викладеного в ній матеріалу, допоможе тобі, не лише в теорії, а й на практиці, краще зрозуміти принципи та тенденції розвитку соціально-виробничих відносин у сучасному суспільстві. Розроблена й написана гуманітарно-технічним відділом Донецького обкому партії, ця книга стане кращим другом і порадником тобі на перших порах твого долучення до непорушних процесів діалектики й перманентного розпаду капіталу, прозірливо передбаченого товаришем Троцьким Л. Д.

Рекомендується для домашнього читання, а також колективного вивчення у професійно-технічних гуртках, трудових колективах, місцях позбавлення волі, таборах праці та відпочинку.