Дэниел Киз - П'ята Саллі

Нола обернулась та пішла за ним.

— Чекайте дзвінка від мого адвоката, — сказала вона. — Я засуджу вас і весь магазин за помилковий арешт.

Чоловік завів її до ліфта з табличкою «Лише для персоналу». Всередині він повернувся до неї обличчям.

— Що ж, зараз ми можемо поїхати нагору, в офіс адміністрації та викликати поліцію, або…

Голос завмер, поки він міряв її поглядом. По очах вона бачила, що він пропонує їй угоду.

— Або що?

— Я можу натиснути на кнопку підвалу. Там невелика кімнатка-сховище, куди я деколи заходжу покемарити. Там нас ніхто не потурбує.

– І що тоді?

— Гарненько поведешся зі мною, і я гарненько поведуся з тобою.

— Я можу зберегти собі те, що в сумці?

Він знизав плечима.

— Чому б і ні? Мені воно нічого не коштує.

Нола потягнулася та натиснула кнопку до підвалу з думкою, що це дасть їй трохи більше часу, щоб обміркувати, як вийти з ситуації.

Доки ліфт їхав вниз, він потягнувся та поклав руку їй на сідницю, погладив.

— Ти вродлива жінка, — хрипко прошепотів він.

— Я знаю, — сказала вона. — Якраз твого типу.

Ліфт зупинився і двері розчинилися на рівні підвалу. Він провів її коридорами картонних коробок до невеликої кімнати. Навколо більше нікого не було. Нолин запал кудись зник. Раптом вона відчула себе загнаною в кут. Він поклав їй руку на груди. Вона відчула холодок і почала тремтіти.

— Агов, маленька, — сказав він. — Тобі цього хочеться так само, як і мені. — Він розстебнув ширінку. Нола відвернулася та заплющила очі.

Коли чоловік з віспою притягнув її до себе, тримаючи обидві руки на її сідницях, Джинкс його відштовхнула.

— Забери свої йобані граблі від моєї сраки! — гаркнула вона.

Несподівана зміна голосу його здивувала, і він зробив помилку, коли схопив її за руку. Джинкс перехопила долоню чоловіка хваткою з дзюдо та кинула його на підлогу. Ще один різкий рух, і вона опинилася над ним, врізаючись коліном йому в пах, а долонею притиснула горло.

— Я зараз тебе прикінчу, ти, йобаний виродку.

Очі молодого охоронця вилазили з орбіт, поки вона його душила. Джинкс намацала пістолет, залізла рукою під куртку і витягла його з кобури.

— Це ще знадобиться.

В очах чоловіка застиг страх, коли вона підняла пістолет і вгатила його по черепу. Він знепритомнів.

— Це тебе навчить не дойобуватися до безневинних жінок.

Джинкс відтягнула тіло, щоб все виглядало так, ніби він заснув у кутку, та поклала пістолет собі в сумку. Вона зачинила кімнату і побрела поміж коробок, доки не знайшла ліфт для персоналу. Зайшла в середину та натиснула кнопку першого поверху. Нагорі, коли за нею зачинилися двері, Джинкс швидко змішалася з натовпом і вийшла з боку Сьомої авеню.

Джинкс поїхала на метро назад до житлових кварталів, додому. Вона понишпорила в пакунку для покупок, щоб перевірити, що там, і гидливим поглядом окинула одяг та олійні фарби. Перевірила тупоносий службовий револьвер 38-го калібру, цілком заряджений. Треба буде сховати його десь, щоб інші випадково не знайшли. Джинкс дістала поліетиленовий пакет на кухні та запхала туди пістолет. Дочекавшись темряви, вона спустилася в підвал, взяла лопату і вийшла через задні двері в невеличкий дворик біля багатоповерхового будинку. Впевнившись, що навколо нікого немає, вона вибрала місце в правому дальньому кутку біля опори телефонної лінії. Викопала яму, завглибшки з фут [43] ≈ 30 см. , поклала туди загорнений пістолет, а тоді накрила його землею і приховала свіжо розкопаний клаптик бур’янами.

Потім повернулася в квартиру і заснула на дивані.

Коли наступного ранку Саллі прокинулась, то роззирнулася навколо, намагаючись пригадати, де була та що робила. Останнє, що пам’ятала, це ліфт у «Гортонз» і страх, що чоловік з віспою збирається вкрасти її сумочку. Що ж трапилося відтоді? З якоїсь дивної причини в неї були брудні руки. Що вона робила?

Саллі оглянула кімнату в пошуках пакунка з покупками та з полегшенням знайшла його в комірчині. Вона витягла сукні та повісила їх на вішаки. Тоді побачила два пензлі та три тюбики олійних фарб: жовтої, кобальтово-синьої та кольору паленої сієни. Звідки вони взялися? Вона попорпалася в аркушиках та обгортках і знайшла чеки на одяг, але жодного, у якому було б вказане мистецьке приладдя. Як таке можливо? Якби вона їх купила й забула про це, залишилися б чеки. Якщо чеків не було, це могло означати тільки…

Вона не дозволила собі й подумати ці слова.