Дэниел Киз - П'ята Саллі

— Джинкс коли-небудь когось вбивала?

— Ще ні. Та можу сказати, що на це вона здатна. І вона сильнішає. Джинкс думає, що життя — це одна велика гонка на виживання. Залізай у машину та розчави всіх до того, як вони дістануться до тебе.

— Ви, виходить, багато знаєте про Саллі та Джинкс. Зате Саллі розповідала про вас тільки як про ляльку зі спогаду. Можете пояснити, як це відбувається?

— Ну, я єдина, хто знає, що відбувається зі всіма особистостями, з Саллі та іншими, що вони роблять, про що думають, коли виходять назовні. Я єдина, хто бачить, як все коїться, навіть коли не виходжу. Та я не можу їх контролювати. Коли хтось виходить, то може робити все, що хоче, бо ми всі — різні люди. Інші мене знають і знають те, що я розповідаю їм про кожну. Окрім Саллі. Вона все ще не здогадується, що ми існуємо, але впевнена, що щось не так.

— Але як це відбувається, коли ви не зовні? Як ви знаєте, що твориться?

— Коли я назовні, то сприймаю все своїми відчуттями. Коли назовні виходить якась інша, я ніби сиджу в куточку всіх свідомостей. Тому я знаю, що відбувається, але сприймаю це тільки так, як сприймає інша особа. Наприклад, Джинкс майже не відчуває болю. Тому я не боюся ляпасів чи ударів, коли все контролює вона. У Ноли короткозорість, тому коли вона не вдягає окуляри, все навколо стає розмитим. Коли назовні Белла і вона танцює, я відчуваю ритм музики. Так я бачу світ по-різному. В школі я не надто сиділа за книжками, але дізналася багато корисного від інших.

Роджер дивився на мене, кивав та посмикував себе за вухо.

— Деррі, ви б могли мені розказати, звідки ви всі з’явилися?

— Ми просто тут, — сказала я йому. — Завжди були, відколи Саллі дала імена лялькам. Не знаю, як це трапилось, але після того ми стали справжніми людьми з іменами — тільки вона про це не знає. А тепер можна я вам поставлю запитання?

Він, здається, здивувався, але кивнув.

— Добре, — сказала я, — щодо цієї терапії, яку ви проводите з Саллі. Це означає, що ми всі інші помремо?

Я, схоже, захопила Роджера зненацька. Він намагався підшукати слова, ніби раніше над цим не замислювався.

— Ні, звісно, що ні. Тобто, це не смерть як така. Це… що ж… дозвольте пояснити таким чином. Мій спосіб дозволить Саллі усвідомити ваше існування, прийняти вас, спочатку розумом, а пізніше емоціями. Потім ми зведемо Саллі разом з іншими особистостями задля налагодження комунікації одна з одною, щоб ви могли співпрацювати та жити в нормальному середовищі. Насамкінець за допомогою гіпнотерапії я спробую об’єднати вас усіх в одну особистість. Ви станете однією персоною замість п’яти.

— Звучить жахливо!

— Чому?

— Я — це я! — гукнула я. — От вам би сподобалося, якби хтось вирішив, що ви повинні пожертвувати своєю свободою, та закинув вас в один горщик з чотирма іншими людьми, а тоді сказав не хвилюватися, бо з вас вийде чудова нова особистість, як м’ясне рагу?

— Це не зовсім так, Деррі.

— Звідки ви знаєте? Ви казали Саллі, що ще ніколи не мали з таким справи.

— Правильно. Не мав.

– Інші лікарі, здається, теж не досягають особливих успіхів, — сказала я йому. — Нола читала про «Сивілу» та «Три обличчя Єви», і там лікарі просто позбулися всіх інших особистостей. Принаймні вони так думали. Але потім вона прочитала статтю про те, що вбивство інших особистостей не працює, бо потім з’являються інші.

— Саме тому я й не збираюся ізолювати чи ліквідувати будь-кого з вас. Ви були однією особистістю до поділу. Тепер я хочу зібрати вас докупи, об’єднати назад в одну.

– І вся королівська кіннота, і вся королівська рать не могли цього зробити [30] Цитата з вірша з книги Льюїса Керрола «Аліса в Задзеркаллі», в якому описується персонаж Хитун-Бовтун (англ. Humpty Dumpty) — людиноподібне яйце, яке впало з муру та розбилось, і всі намагаються його зібрати докупи. Тут і далі переклад Олега Короля. .

Роджер звів брови, тож я зрозуміла, що образила його. Я вибачилась і сказала, що зроблю все, що мені під силу, щоб допомогти.

— У ваших же інтересах співпрацювати з Саллі, — сказав він, постукуючи по столу своїм вказівним пальцем. — Допоможіть їй зберегти роботу. Перш за все це ж ви дістали ту посаду, правда?

Я кивнула.

— Тоді допоможіть їй утриматися — заробляти на життя, тримати все під контролем, так вона буде чимось зайнята.

— То ви можете знищити мене?

— Такого не буде.

— Насправді, то їй варто зникнути.

— Що ви маєте на увазі?

— Ну, — сказала я, — вона нічого не знає про всіх нас чи взагалі що саме відбувається, а я все це знаю. Я знаю, про що думають інші та що вони відчувають. То, виходить, я повинна бути справжньою людиною, хіба ні?