Дэниел Киз - П'ята Саллі

— Коли я порахую до трьох, ви розплющите очі, але все ще залишитеся під гіпнозом. Я ставитиму запитання, а ви зможете відповідати на них та розмовляти зі мною, природно та легко. До скількох, я сказав, долічу?

— Трьох…

— Добре. Один… два… три…

— Тепер скажіть мені, Саллі. Ви знаєте когось на ім’я Белла?

— Колись у мене була лялька, коли я ще була маленькою. Я називала її Беллою.

— Розкажіть мені про неї.

— Я уявляла, що вона справжня і розмовляла з нею.

— Вона вам відповідала?

Якусь мить Саллі мовчала. А тоді прошепотіла:

— Вони розігрували виставу в школі, про Білосніжку та сімох гномів. Королева Белла була такою смішною відьмою-королевою, що я уявила, ніби моя лялька — то вона, а тоді лялька Белла заговорила до мене.

— Ви давали імена якимось іншим лялькам?

Вона кивнула.

Роджер мовчав, але вона просто сиділа з думкою: «Зачекай, нехай сам запитає».

— Коли це було?

— В різні періоди.

— Як же їх звали?

— Нола.

— А ще?

— Деррі.

— Були ще якісь?

Вона зітхнула з полегшенням, що він витяг це з неї.

— Джинкс.

— Хтось іще знав імена ваших ляльок?

Вона похитала головою.

— Я ніколи про це не розповідала. То були мої особисті друзі. Я назвала Деррі за серединою імені Попелюшки — Сін-дер-елла.

— Зрозуміло. Чому ж ви вирішили назвати її таким ім’ям?

— Тому що так звали моє кошенятко.

Він зачекав, але й вона не поспішала говорити.

— Що сталося з вашим кошеням?

— Воно померло після першого ж життя, хоча в неї мало бути їх дев’ять. Мій вітчим, Фред, збрехав мені.

— Деррі була першою лялькою, якій ви дали ім’я?

— Ні.

— Назвіть їх за порядком появи імен.

— Джинкс була першою. Тоді Деррі, потім Белла. Нола — остання.

— Тепер, Саллі, слухайте мене уважно. Я б хотів поговорити з першою, з Джинкс. Як ви думаєте, вона зі мною побалакає?

Саллі знизала плечима.

— Що ж, тоді гаразд. Коли я промовлю слова «Вийди на світло», ви заснете, а натомість з’явиться інша особистість і порозмовляє зі мною. Коли я скажу «Повертайся в темряву», ця особистість повернеться туди, звідки й прийшла. Які слова я говоритиму?

— Вийди на світло або Повертайся в темряву.

— Гаразд. Тепер, Саллі, я б хотів поговорити з Джинкс. Джинкс, вийди на світло.

Як тільки він сказав, що хоче порозмовляти з Джинкс, я здивувалася. Мені здавалося, після того, що Белла розповіла йому про мене, він захоче поговорити саме зі мною. Не думала, що він планує піти в такому порядку. Та то був не найкращий час, щоб випускати Джинкс. Якщо б він це зробив, виникли б проблеми. Роджер нічого не знав про Джинкс і не був готовий до зустрічі з нею. Можливо, то було неправильно, та коли він сказав «Вийди на світло», я взяла це на себе і вийшла натомість сама. Джинкс би ошаліла.

— Привіт, — сказала я. — Знаю, ви посилали за Джинкс, але я подумала, що краще вам спочатку познайомитися зі мною та поговорити про неї, бо вона дуже небезпечна особа.

— А ви хто?

— Деррі.

— Як ваші справи, Деррі?

— Та не фонтан.

— Що не так?

— Ну, раніше мені було набагато легше виходити, ніж тепер. На початку я прослизала в свідомість Саллі, як рука в рукавичку. Тепер мій час скоротився.

— Чого ж вам хочеться, Деррі?

— Бути справжньою людиною. Постійно бути назовні, щоб можна було кататися на лижах, плавати під вітрилами, літати. Я б хотіла спробувати парашутизм.

— Ви коли-небудь таким займалися?

— Одного разу я пробувала кататися на лижах, коли влаштувала собі вихідні у Вермонті. Саллі так і не допетрала, де звихнула щиколотку. Зараз я бігаю зранку.

— Що ви думаєте про Саллі?

— Вона — мабуть, найнудніша людина, з якою мені коли-небудь довелося знатися. Ви собі не уявляєте, яка це мука, коли тобі доводиться цілими днями дивитися мильні опери та телевікторини або прибирати дім. Один день ти пилососиш, наступного — переш одяг, потім миєш вікна і так далі, знову й знову. Господи, все одно там швидко стає брудно, і ти мусиш починати все заново. Для мене це не життя. Моя єдина радість — обслуговувати клієнтів у ресторані.

— Можете пояснити, чому ви з’явилися замість Джинкс?

— Ну, я почула, як ви запрошували її порозмовляти. І подумала, що краще спочатку вийду сама і, скажімо, попереджу вас. Джинкс настільки переповнена ненавистю, що ви собі й не уявляєте. А ще вона розумна і хитра. Обведе вас навколо пальця, а потім прикладе до жару вогню.

— Вона може мені нашкодити?

— Все, що я можу сказати, це якщо вам коли-небудь доведеться з нею порозмовляти, переконайтеся, що при собі вона не має зброї.