Хорхе Борхес - Вигадані історії

Я вже сказав, що видима творча спадщина Менара може бути легко встановлена й перелічена. Ретельно переглянувши його особистий архів, я знайшов у ньому такі твори:

а) Сонет, написаний у символістському стилі, який друкувався двічі (в різних варіантах) у журналі «Мушля» («La conque») (у номерах за березень і жовтень 1899 р.).

б) Монографія про можливість укласти поетичний словник понять, які не є ані синонімами, ані перифразами тих, що знаходять застосування в повсякденній мові, а є такими собі ідеальними об'єктами, що створені за домовленістю й сутнісно призначені для потреб поетичного самовираження. (Нім, 1901 р.).

в) Монографія про «певні зв'язки або спорідненості» між мисленням Декарта [62] Декарт, Рене (1596-1650) — французький філософ, фізик і математик, представник класичного раціоналізму. , Ляйбніца [63] Ляйбніц, Готфрид Вільгельм (1646-1716) — німецький філософ-ідеаліст, математик, фізик, винахідник, історик і мовознавець. та Джона Вілкінса [64] Вілкінс, Джон (1614-1672) — англійський теолог і філософ, автор проекту універсальної мови. (Нім, 1903 р.).

г) Монографія про «Characteristica universalis» [65] Універсальні характеристики (лат.). Ляйбніца (Нім, 1904 р.).

д) Стаття технічного характеру про можливість збагатити гру в шахи, прибравши з шахівниці одного флангового пішака. Менар пропонує, рекомендує, обговорює і зрештою відмовляється від цієї новації.

е) Монографія про «Ars magna generalis» [66] Велике загальне мистецтво (лат.). Раймунда Луллія [67] Луллій, Раймунд (інакше Рамон Луль, бл. 1235-бл. 1315) — каталанський філософ, богослов і письменник, один з родоначальників європейської арабістики. (Нім, 1906 р.).

є) Переклад з передмовою та примітками «Книги вільного винаходу та мистецтва гри в шахи» Руя Лопеса де Сеґури [68] Лопес де Сеґура, Руй (XVI ст.) — іспанський теоретик шахів. (Париж, 1907 р.).

ж) Чернеткові варіанти монографії про символічну логіку Джорджа Буля [69] Буль, Джордж (1815-1864) — англійський математик і логік, один з основоположників математичної логіки. .

з) Огляд основних метричних законів французької прози, ілюстрований прикладами з Сен-Сімона [70] Сен-Сімон, Клод Анрі де Рувруа (1760-1825) — французький філософ і соціолог. («Revue de langues romanes» [71] Журнал романських мов (фр.). , Монпелье, жовтень 1909 р.).

и) Відповідь Люкові Дюртенові [72] Дюртен, Люк — французький письменник. (який заперечував існування таких законів), проілюстрована прикладами з Люка Дюртена («Revue de langues romanes», Монпельє, грудень 1909 р.).

і) Рукопис перекладу Кеведового «Компасу для освіченого плавання» під назвою «La bussole des precieux» [73] Компас манірників (фр.). .

ї) Передмова до каталогу виставки літографій Каролюса Уркада (Нім, 1914 р.).

й) Книжка «Les problémes d'un probléme» [74] Проблеми однієї проблеми (фр.). (Париж, 1917 p.), де в хронологічному порядку обговорюються варіанти розв'язань знаменитої проблеми Ахілла [75] Ахілл — герой Троянської війни, оспіваний Гомером в «Іліаді». та черепахи. На цей час з'явилися вже два видання цієї книжки; за епіграф у другому править порада Ляйбніца «Ne craignezpoint, monsieur, la tortue» [76] Не бійтеся черепахи, добродію (фр.). , і в ньому дещо оновлені розділи, присвячені Раселові [77] Расел, Бертран (1872-1970) — англійський філософ, логік, математик, громадський діяч, основоположник філософії логічного атомізму. та Декарту.

к) Доскіпливий аналіз «синтаксичних звичаїв» Туле [78] Туле, Поль-Жан (1867-1920) — французький поет. (N. R. F., березень 1921 р.). Менар там — нагадую — проголошує, що осуджувати й хвалити — це вияви сентиментальності, які не мають нічого спільного з критикою.

л) Транспозиція в александрійський вірш «Cimetiere marin» [79] Морського кладовища (фр.). Поля Валері [80] Валері, Поль (1871-1945) — французький поет. (N. R. F., січень 1928 p.).

м) Інвектива проти Поля Валері, процитована в «Сторінках, які пригнічують реальність» Жака Ребуля [81] Ребуль, Жак — французький письменник, автор праці «Рамонд: великий попередник романтизму». . (Ця інвектива, зазначимо в дужках, являє собою вивернуту на лівий бік його справжню думку про Валері. Останній так це й зрозумів, і давня дружба між двома письменниками анітрохи не похитнулася.)

н) «Характеристика» графині де Баньйореджо в «переможному томі»,— цей вираз належить Ґабріеле Д'Анунціо [82] Д'Анунціо, Ґабріеле (1863-1938) — італійський письменник. , одному з інших авторів,— який щороку публікує ця дама, щоб спростувати неминучу брехню, яку вряди-годи друкують газети й рекомендувати «світові та Італії» справжній образ власної особи, що так часто потерпав (саме з огляду на її красу та бурхливу діяльність) від хибних або надто поквапних суджень.