Пауло Коэльо - Переможець завжди самотнiй

Мені хотілося б, щоб чужоземці читали вірші наших поетів, слухали нашу музику, танцювали танці та співали пісні, що їх від покоління до покоління передавали нам наші предки. Але, схоже, ніхто більше цим не цікавиться. Тому існує лише один спосіб навчити їх шанувати наші традиції: і це якраз те, чим займаєшся ти. Якщо вони навчаться розуміти, хто ми такі, через нашу манеру вдягатися, то зрештою зрозуміють і все інше.

Наступного дня Хамід зустрівся з групою інвесторів з інших країн. Вони запропонували йому фантастично високу суму інвестицій і назвали термін погашення боргу. Запитали, чи готовий він прийняти виклик, чи готовий піти на ризик. Хамід попросив трохи часу на роздуми. Пішов на могилу батька й молився там цілий день. Коли настала ніч, пішов у пустелю, надихався морозним вітром і повернувся до готелю, в якому оселилися іноземці. «Нехай буде благословенний той, хто вміє дати своїм дітям крила та коріння», — каже арабське прислів’я.

Він потребував коріння: існує те місце у світі, де ми народилися, навчилися розмовляти, відкрили, як наші предки давали раду своїм проблемам. Рано чи пізно в житті кожного з нас настає момент, коли ми починаємо відчувати особисту відповідальність за це місце.

Але йому були потрібні й крила. Вони переносять нас до нескінченних обріїв уяви, до наших мрій і в далекі краї. Крила також допомагають нам познайомитися з корінням наших ближніх і навчатися разом із ними.

Хамід звернувся до Бога з проханням подарувати йому натхнення й почав молитися. Через дві години він пригадав розмову, що відбулася між його батьком і двома покупцями, які прийшли до його мануфактурної крамниці:

«Сьогодні вранці мій син попросив у мене грошей, щоб купити ягня; чи повинен я задовольнити його прохання?»

«Це справа не термінова. Зачекай бодай тиждень, перш ніж обміркувати його прохання».

«Але я спроможний дати йому гроші й сьогодні. Яка різниця буде, якщо я зачекаю тиждень?»

«Різниця дуже велика. Мій досвід показує, що люди цінують те, що одержують, тільки в тому випадку, коли їх опановує сумнів, чи зможуть вони здобути те, що бажають мати».

Тож він примусив претендентів у інвестори зачекати тиждень, а тоді прийняв їхній виклик. Йому потрібні були люди, які працювали б із цими грішми і вкладали їх туди, куди він їм накаже. Йому потрібні були службовці, бажано з його односельців. Він мав потребу залишатися ще понад рік на своїй теперішній роботі, щоб навчитися там того, чого він іще не навчився.

Оце й усе.

«Усе починається з фабрики барвників».

Ні, не зовсім так. Усе починається тоді, коли компанії, що вивчають тенденції ринку (по-французькому вони називаються « cabinets de tendence », по-англійському — « trend adapters »), помічають, що певні прошарки населення починають віддавати перевагу певним товарам або певним тенденціям життя та поведінки перед іншими — і це не обов’язково має прямий стосунок до моди. Такі дослідження здійснюються на основі інтерв’ю зі споживачами, вивчення попиту на ті або ті товари, але насамперед пильного спостереження за тими юрмами осіб — переважно це люди у віці 20–30 років, — які відвідують нічні клуби та ресторани, ходять вулицями, читають усе, що публікується в інтернет-блогах. Вони ніколи не дивляться на вітрини — навіть тоді, коли там виставлені товари відомих і популярних фірм; з їхнього погляду все, що вже стало предметом широкого інтересу публіки та споживачів, приречене на смерть.

Насамперед ті генії, що трудяться в лабораторіях вивчення тенденцій, хочуть точно знати: що саме найближчим часом стане предметом особливого зацікавлення споживачів? Молоді люди, яким бракує грошей для того, щоб купувати собі предмети розкоші, змушені винаходити для себе нові моделі бажано дешевого одягу. А позаяк вони сьогодні не вилазять із Інтернету, то діляться своїми інтересами з іншими, й нерідко такі захоплення стають справжніми вірусами, що заражають усе населення. Люди молоді впливають на своїх батьків у політиці, сфері читання, музиці — а не навпаки, як думають люди наївні. З іншого боку, батьки впливають на молодих у тому, що можна було б назвати «системою цінностей». І хоч підлітки й наділені від природи бунтівною вдачею, вони завжди вважають родину чимось міцним і надійним. Вони можуть одягатися в екстравагантний спосіб і захоплюватися співаками, що завивають на сцені й ламають свої гітари, — але це й усе. Вони не наважуються піти далі і влаштувати справжню революцію в царині звичаїв.