Пауло Коэльо - Переможець завжди самотнiй

Хамід поцікавився, чому шейх виявив такий інтерес до справи, яка раніше зовсім його не цікавила, і йому відповіли так:

— Одна французька фірма, що виготовляє валізи, вирішила відкрити тут своє підприємство. Перше, що вони зробили, це налагодили зв’язок із нашими постачальниками тканин, пообіцявши використати деякі зразки їхньої продукції для виготовлення своїх предметів розкоші. Таким чином, ми вже маємо надійних клієнтів, і нам залишається тільки зберегти контроль над сировиною, шануючи наші традиції.

Хамід повернувся до Парижа, знаючи, що душа його батька оселилася в раю, а пам’ять про нього довго житиме в країні, яку він так любив. Він і далі працював по багато годин на добу, виготовляючи ескізи, в яких використовував теми бедуїнського одягу, експериментуючи з тими зразками, які привіз із собою. Якщо французька фірма, відома своєю новаторською сміливістю й бездоганно добрим смаком, зацікавилася продукцією, що виробляється на його батьківщині, то немає сумніву, що незабаром звістка про її діяльність надійде до столиці мод і попит на його екперименти буде великий.

Треба було тільки набратися терпіння й зачекати. Проте чекати йому довелося недовго — схоже, новини тепер розходилися з блискавичною швидкістю.

Одного ранку директор фірми викликав його до себе. Уперше Хамід дістав можливість увійти до цього священного храму, до зали, в якій трудився великий кутюр’є, і він був вражений безладом, що там панував. Газети в усіх кутках, ціла кучугура паперів на старовинному столі, безліч його особистих фотографій з усілякими знаменитостями, обкладинки з журналів у рамках, зразки матерій і ваза, з якої стриміли білі пера всіх можливих розмірів.

— Ти досяг великих успіхів у своєму експериментуванні. Я скинув оком на твої ескізи, які ти залишаєш на видноті, щоб усі їх бачили. Закликаю тебе бути обережнішим із цим; ми ніколи не знаємо, чи завтра хтось не захоче змінити місце роботи й передати конкурентам наші добрі ідеї.

Хамідові не сподобалося, що за ним шпигують. Але він стримався від виявлення своїх емоцій, а директор тим часом провадив:

— Чому твої експерименти мені так сподобалися? Бо ти запозичив свої ідеї в тих краях, де люди вдягаються зовсім інакше, і розумієш, як їх можна пристосувати до потреб Заходу. Проте тут ще існують проблеми, які потребують свого розв’язання. По-перше, ми не маємо тут таких тканин; по-друге, ці малюнки наділені певним змістом релігійного характеру, а мода має справу насамперед із потребами тіла, хоч і великою мірою віддзеркалює дух.

Директор підійшов до стосу журналів, що лежали в одному з кутків, і так, ніби знав напам’ять, де й що там лежить, висмикнув із тієї купки кілька примірників, мабуть, куплених у букіністів — книгарів, що від часу правління Наполеона торгують своїми книжками на березі Сени. Він розгорнув давній примірник «Парі-Матч» із портретом Кристіана Діора на обкладинці.

— Чому цей чоловік став легендою? Бо він добре вивчив смаки й потреби людського роду. З тих багатьох революцій, які він здійснив у галузі моди, я хотів би особливо відзначити одну: незабаром по тому, як закінчилася Друга світова війна, коли вся Європа не мала чого вдягти через брак тканин, він почав створювати моделі, які вимагали величезної кількості матеріалу. У такий спосіб він показував не лише добре вдягнену жінку, а й мрію про те, що незабаром усе буде, як і раніше, — повернуться елегантність, достаток, краса. Його за це нещадно критикували й ганили, але він знав, що йде в правильному напрямку, а йти у правильному напрямку — це завжди пливти проти течії.

Він поклав «Парі-Матч» точно на те місце, звідки його взяв, і повернувся з іншим журналом у руках.

— А ось Коко Шанель. Покинута в дитинстві батьками, вона почала свій життєвий шлях співачкою в кабаре, тобто належала до того різновиду жінок, які можуть чекати від життя лише найгіршого. Але вона скористалася з того єдиного шансу, який іноді таким жінкам випадає, — знайшла багатих коханців — і через короткий час перетворилася на жінку, що панувала в царині моди своєї доби. Що ж вона зробила? Вона звільнила жінок від рабської залежності від корсетів, тих знарядь катування, що здавлювали грудну клітку й перешкоджали зробити будь-який природний рух. Вона припустилася лише однієї помилки: приховала своє минуле, яке допомогло б їй перетворитися на ще яскравішу легенду — постати перед усіма жінкою, що зуміла вижити й перемогти, попри всі труднощі та випробування.