Пауло Коэльо - Переможець завжди самотнiй

Але раптом зголосився один чоловік, ще молодий, але вже одружений і батько трьох дітей.

— Я готовий сісти на трон, — сказав він.

Мудреці спробували пояснити йому, на яку небезпеку він себе наражає. Вони сказали йому, щоб він подумав про своїх дітей, пояснили йому, що ухвалили своє рішення лише для того, щоб віднадити від трону авантюристів і деспотів. Але молодик твердо наполягав на своєму рішенні. А що відступати назад не годилося, то Лоя Джирґа не мала іншої ради, як відкласти ще на чотири роки здійснення своїх планів. Молодик і його родина виявилися чудовими правителями. Вони були справедливі, розподіляли багатство в найліпший спосіб, знизили ціну на харчі, влаштовували народні гуляння, якими відзначали прихід весни, літа та осені, сприяли розвитку ремесел та музики. А тим часом щоночі з міста виїздила валка важких возів, вантаж яких був накритий ряднами, й ніхто не знав, щó на них лежить.

Вони виїздили й ніколи не поверталися.

Спочатку мудреці з Лоя Джирґи подумали, що з міста вивозять скарби. Але водночас вони втішили себе тим фактом, що цей молодик не наважився би від’їхати далеко від мурів міста. Досить йому піднятися на першу гору, й стане очевидно, що коні попадають мертвими, адже вони опиняться посеред однієї з найнепривітніших і найнепридатніших для життя місцевостей планети. Мудреці зібралися знову й постановили: нехай він робить, як собі хоче. Коли закінчиться термін його правління, ми підемо туди, де його коні попадали від виснаження, возії повмирали під спраги, й повернемо назад усе, що вони вивезли.

Вони перестали турбуватися і терпляче чекали.

По закінченні чотирьох років молодик мусив зректися трону й покинути місто. Народ збунтувався: адже вони давно не мали такого мудрого й такого справедливого правителя!

Але рішення Лоя Джирґи треба було шанувати. Молодик пішов до своєї дружини й дітей і сказав, що вони мусять покинути місто разом із ним.

— Я піду з тобою, — сказала дружина. — Але залишмо тут бодай наших дітей; вони зможуть вижити й розповісти нашу історію.

— Довірся мені.

Традиції того племені були дуже суворі, й дружина мусила підкоритися чоловікові. Вони посідали на коней і рушили до брами міста, де попрощалися з друзями, які з’явилися в них, коли вони правили цією спільнотою. Лоя Джирґа була задоволена: попри те, що колишній цар має стількох прихильників, він виконує їхнє рішення, й традиції народовладдя нарешті будуть відновлені.

Як тільки він їх покине, вони повернуть собі скарби, покинуті в пустелі, не далі як за три дні подорожі звідси.

Родина царя мовчки рушила в долину смерті. Дружина не наважувалася озватись, діти не розуміли, що діється, а молодик, учорашній цар, поринув у свої думки. Вони піднялися на пагорб, протягом цілого дня перетинали широченну рівнину й заночували на вершині наступного пагорба.

Дружина вигнаного царя прокинулася ще вдосвіта — вона хотіла скористатися двома днями, які їй ще залишилося жити, щоб надивитися на гори, які оточували її улюблене місто. Вона піднялася до найвишої точки й подивилася вперед, туди, де сподівалася побачити пустельну й безплідну рівнину. І завмерла від переляку.

Валки підвід, які виїздили щоночі з міста протягом чотирьох років, вивозили не дорогоцінне каміння й не золоті монети.

Вони вивозили цеглу, насіння, дерево, черепицю, тканини, прянощі, свійських тварин, а також традиційні знаряддя, якими той народ пробиває ґрунт, щоб добутися до води. Перед її очима лежало інше місто — набагато сучасніше, гарніше й зручніше для життя.

— Оце твоє царство, — сказав їй чоловік, який уже прокинувся й підійшов до неї. — Коли я довідався про постанову Лої Джирґи, я зрозумів, що марно намагатися відбудувати те, що зруйноване протягом століть поганого та злочинного управління. Але я був переконаний в іншому: можна почати все від самого початку й у такий спосіб збудувати нове життя.

І він, Ігор, слухаючи плюскіт води, що падає йому на обличчя, відтепер почне все спочатку. І він нарешті зрозумів, чому перша людина, з якою він по-справжньому поговорив у Канні, тепер перебуває поруч із ним, спрямовує його кроки, вказує на помилки, пояснює йому, що її жертва не була випадковою й марною. Вона також допомогла йому зрозуміти, що Єва жінка зіпсута, зацікавлена лише в тому, щоб досягти високого становища в суспільстві, й готова задля цього навіть покинути родину.

«Коли повернуся до Москви, треба буде зайнятися спортом. Добре зайнятися. Це допоможе мені зняти напругу». Він бачить її обличчя крізь хмарку пари, що утворюється над гарячою водою. Він ніколи не перебував так близько від когось, як перебуває тепер від Олівії, дівчини з густими бровами.