Анна Хома - Львів. Вишні. Дощі [збірка]

Леся запізніло схаменулася, що стоїть перед ними у простих джинсах і звичайній похідній кенгурушці. А сукня, акуратно спакована, лежить на дні дорожньої сумки.

— Це був жарт, як можна вірити тому, що пишуть в Інтернеті, дівчино? А якби тобі написали — завтра апокаліпсис, то ти б лягла, склавши руки, бо немає смислу щось робити?

Інна розсміялася так, як вона вміла — дзвінко і виклично. А потім розвернулася на підборах і покинула її дім.

Перший день нового року вдався на славу. Леся з Віктором до вечора проговорили на кухні.

Він зізнався, що пішов добровольцем на війну, місяць там пробув, довелося поїздити на танку, двічі навіть стріляв у людину, але досі не впевнений, що влучив.

Журналістові є багато про що писати, але він наразі не може.

Інну знає давно, вона не полишає спроб одружити його на собі, але такі жінки його не приваблюють.

Леся — інша. Та й оті «Райські морелі» досі сняться йому у снах. Може б, вони сходили якось туди, щось приміряли…

Довгу хвилину до неї доходило, що це було освідченням у коханні. У фільмах це виглядало по-іншому.

— Я хвора. Є така хвороба Рейно, коли спазмують судини кінцівок, пальці раптово німіють, стають блідими і дуже болять. Точні причини невідомі: можливо, це від стресу, або від гормональних порушень, або від переохолодження, треба постійно себе оберігати від усього. Коли інші можуть собі дозволити ходити без шапки і рукавиць, я без них не виживу. Мені не можна часто мати справу з водою, а пилосос, міксер, блендер, тобто все, що пов’язане з вібрацією, мені протипоказане. Напад минає за кілька хвилин або годин, мушу при цьому пити спазмолітики, бо з часом стан погіршується, можливі некрози тканин пальців, не знаю, коли це станеться, інколи не можу з цим жити, інколи попускає. Тому приймаю також антидепресанти. І… це невиліковно. Ось.

Віктор нахмурився, подивився на її руки, потім на неї, потім знову на її руки. Тоді взяв її долоні у свої. І нічого не сказав. Та й вона не потребувала слів.

Цього новорічного дня Леся написала вірш про весну. Вперше.

Тільки оте «Лесюню» далі різало їй слух, але це дрібниця, вона звикне…

…Інна востаннє глянула в дзеркало і взяла доньку на руки. Та від радості заверещала на весь голос. Треба було йти до мами. Не слід змушувати кавалера чекати довше, ніж годиться.

Зараз, через два роки, їй більше не хотілося сміятися.

Коли вона сказала Віктору, що чекає дитину, як же ж він налякався. Потупцював назад, замахав руками, округлив очі і заторохтів: «Це ти винна, я тут ні при чому, ти не можеш мене примусити…»

Інна знала його багато років, ще від студентських часів, коли вона, донька заможних батьків, щойно почавши жити окремо, прихистила вічно голодного студента журфаку у себе на квартирі.

Гадала, що тимчасово, а он на скільки років усе затягнулося.

Це він зараз змужнів, обріс жирком та репутацією борця з несправедливістю, а тоді часто плакався їй і просив грошей. Інколи віддавав, інколи — ні.

Як їй живеться з ним, отій іншій, непримітній тихоні, яка навіть вірші побоялася читати перед ним? Помітивши погляд, яким Віктор глянув на львівську поетесу тоді, біля Високого Замку, Інна одразу все зрозуміла. Він на багатьох так дивився, сонячно, лагідно, і вони танули під його поглядом, а вона гадала, що минеться, що нагуляється і повернеться, куди ж він без неї, яка одягає і годує його, пише йому резонансні статті і веде його сторінку у «Фейсбуку». І він повертався.

Тоді Інна сумнівалася, чи ночувати у суперниці вдома, чи ні, але цікавість взяла гору.

Що сказати: та ж замкнутість і зашореність, що й у власниці в голові. Спробувала розбурхати це стояче озеро, викликати хоча б якісь емоції, але, побачивши таблетки і мікстури, збилася з того наміру. Та й вірші їй сподобалися. Замкнуті люди часто дуже обдаровані…

Правда, в останню мить все-таки наважилася поговорити, остерегти її перед цим чоловіком, хто, як не колишня, знає все про вашого теперішнього. Але, мабуть, вибрала не той час і не той спосіб. Ідея з ножицями і стрижкою справді була не найкращою, хто ж винен, що вона любила вовтузитися з волоссям, своїм і чужим, могла зробити непогану зачіску, а за цим заняттям легко розговоритися і перейти на відвертість, можна було б розставити всі крапки над «і» та з’ясувати, хто є хто в цій історії.