Маргарет Мадзантини - Не йди

Я точно не пам’ятав, що я робив, мені здавалося, що все відбувалося, неначе за матовим склом. А от вона не повинна була забути. Я залишив її біля тієї стіни, як вузлик стиснутих кінцівок. Використану й покинуту, немов запобіжник. Можливо, вона стояла за тими дверима, що були за спинами поліцейських, якщо вони привезли її з собою для упізнання. Зараз, коли я був вже майже навпроти цього огидливого смаглявого чоловіка, вона вийде зі свого укриття. Низенька, без обличчя, із кошиком кокосового волокна на голові, вона простягне руку в мій бік, кажучи: « Це він, хапайте його! » Вона прочесала всі околиці, пройшла добропорядні квартали та знайшла мене тут. Зараз мене заарештують, як це роблять у публічних місцях, щоб не здіймати галас, міцно стиснувши мене за руку, й тихо скажуть: «Прошу вас піти з нами» . Та ні, Анджело, ніхто мене не став хапати. Палець на червоній кнопці чекав, доки приїде ліфт. Вони були ще там, стояли не рухаючись, я не дивився на них, але бачив кутиком ока три темні обриси. Я входив у ліфт наче сам не свій. Сорочка прилипла до спини, я всміхнувся жінці й дитині, що піднімалися ліфтом разом зі мною.

– Прошу, – сказав я, як бовдур. «Бачите, синьйоро, я нічого не зробив. Я – порядна людина, скажіть це отим огидним типам, що внизу» . Тим часом поверхи проносилися навкруги цієї сріблястої коробки з бляхи.

Я уникав дивитися у вічі будь-кому під час консультаційного обходу, проходячи між ліжками прооперованих мною за останні дні пацієнтів. Професійні очі за біфокальними лінзами опущені на картки хворих, на ручку «Монблан» [5] «Монблан» («Montblanc») – німецька фірма-виробник ексклюзивних ручок. із золотим пером, яким я коригую дози знеболювального. Потім операційна зала, та поки я йду, плечі тремтять немов крила. Входжу, копаючи, як завжди, по дверях, стерильні руки вгору до санітарки, щоб вона оділа на них рукавички. Руки вгору, немов злочинець, думаю я і знаходжу в собі сили всміхнутися. Потім спокій, мій робочий спокій. Йодний розчин, охолоджений скальпель, кров. Руки в мене спокійні, точні, точніші, аніж будь-коли. Тільки от вони не мої, це руки людини, на яку я дивлюся, бездоганного професіонала, якого я більше не обожнюю. Так, тепер я – комаха, а не вона, вона – це просто нещасна жінка, з якою сталося лихо, над якою я вчинив насильство, виссав усі соки, ужалив. Гумові руки, опущені вниз, не мої, та все ж вони мої, у цьому світі, де я видаю себе за добродія. Електричний скальпель. Каутеризація судин. Вони ще там, зовні, чекають на мене. Вони заарештують мене в хірургічному халаті, дуже смішний вигляд для арештанта . Затискач Кохера. Тампони. Вони дали мені час для докорів сумління, ось чому вони не схопили мене раніше, щоб я пережив цей моторошний час. Яка жорстокість. Так, вона була там, у тому покої, бачила, як я проходив, кивнула на знак підтвердження. Потім впала на стілець, немов скошена очеретина, їй піднесли склянку води: не переймайся, цей сучий син від нас не втече, разом зі своїм брудним пристроєм . Проходячи, я не зазирнув за ті двері. Забракло на це мужності, як жаль. Я напружував свій мозок, та мені так і не вдалося згадати призначення того покою. Перші двері ведуть до кабінету здачі аналізів, а ті дві стулки, що були відчинені біля сірих спин поліцейських … У думках я полетів до того порожнього невідомого мені приміщення, де, імовірно, ховалася жінка, яку я більше й не пам’ятав. І мені здавалося, Анджело, що оцієї амнезії достатньо для того, щоб викреслити те, що я наробив. Чому я тоді не повернувся приголубити її, переконати в тому, що нічого не відбулося? Коли я хочу, я можу переконати кого завгодно. Я міг би вибачитися перед нею, запропонувати їй гроші. Міг убити її. Чому ж я її не вбив? Тому що я не вбивця. Убивці вбивають. Хірурги ґвалтують . Затискач для судин. Висмоктувач. Вона донесла на мене, узяла свою сумку з клаптиків і пішла до місцевого поліцейського комісаріату . Мені здавалося, що я бачив її, коли вона для хоробрості гризла собі нігті, в одному з тих кабінетів, де тхнуло штемпельною фарбою. Вона стискувала бліді ноги, сидячи на стільці, описувала зовнішність чоловіка, що поглумився над нею, тоді як хтось у неї за спиною тарабанив по друкарській машинці. Хто зна, що вона там нарозповідала… Що в неї від мене залишилося, мені б дуже хотілося знати, що я покинув у цьому тілі, яке ледве дихало. Я осліп від горілки, від спеки, від протиприродної хоті. Вона ж була тверезою, дивилася на мене, витерпіла мене. Хто витерпить, той пам ’ ятає . Автостатичний розширювач. А можливо, вони повели її на огляд до гінеколога, там на білому ліжку вона відвернула обличчя й погодилася на таке приниження. І лежачи з розведеними ногами, дивлячись у порожнечу, вона вирішила знищити мене назавжди . Затискач Келлі. Може вони взяли на аналіз залишки моєї сперми . Ще раз Келлі. Та ні, це неможливо, щоб вона добралася до мене, вона ж нічого про мене не знає, не знає моєї адреси, хто я за фахом. А може, і знає. Коли я пішов до іншої кімнати зателефонувати, вона нишпорила в моїй барсетці, що залишилася на дивані. Обірванка, клята обірванка. Тобі не повірять . Тампони. Я захищатимусь. Казатиму, що це вона навмисно затягнула мене до себе, щоб обікрасти мене, а може, навіть убити. А хіба мені не було страшно, коли я йшов за нею між темних і смердючих стін будинку? Це страх змінив мене так, і, щоб захистити себе від страху, я накинувся на неї . Ізолювати жовчну протоку. «Вона поводила себе підступно, скажу я, завела мене в оману, підсипала наркотиків мені в каву … Так, кава була дивною на смак. У тій халупі тхне отрутою, синьйоре комісаре, заїдьте туди» . Кістозний. Нитку. «А може, у тому запорошеному саду закопані трупи. Машини, що їздять шляхопроводом, машини, від яких дрижать шибки у вікнах, шум від них перебиває крики нещасних жертв. Дивно, як я ще залишився живим! Заарештуйте цю відьму» . Дренажну трубку. «Злодійко, як ти могла на це зважитись? І ти могла подумати, що знищиш мене? І ти розраховувала, що тобі хтось повірить?» А ось я їй даю ляпасів, її голова з кокосовим волокном захиталася. Повірять мені, не сумнівайся. Поліцейські перепросять, я залишу їм свою візитку. Хірург може завжди знадобитися . Тампони. Той чоловік з темними губами справляє враження людини з хворою печінкою. Він буде великодушним. Я візьму слухавку й зателефоную двом-трьом колегам, щоб вони його повністю оглянули поза чергою, як я це роблю тільки для найближчих друзів. Він мені подякує, схилить голову на знак вдячності, надішле мені пляшечку лікеру разом із календарем зі свого відомства, який я подарую санітарці . Знову перевірити гемостаз. А от ти вийдеш у кайданках, і гнатимуть тебе копняками. Шльондра, злочинниця, така сама, як і квартал, де ти живеш. Ще й грейдер пошлю, щоб він зніс твою халупу . Треба порахувати серветки для лапаротомії [6] Лапаротомія – розтин черевної порожнини під час хірургічних операцій. . Мої слова проти твоїх . Голкотримач. Подивимося, у кого вийде краще . Нейлонову нитку для шкіряного покрову.