Джоанн Харрис - Шоколад

І зараз я уявляю їх, наче давно забутих друзів. Томатний суп по-гасконськи подаю кожному зі свіжою базилією і шматочком пирога, приготовленим у такий спосіб: на просочений оливковим маслом тонкий корж укладаються скибочки соковитих помідорів і анчоус із оливками, і все це печеться на повільному вогні до стану майже п’янкої запашності. Я розлила у високі фужери «Шаблі» вісімдесят п’ятого року. Анук потягує лимонад зі свого келиха з виглядом досвідченої аристократки. Нарсіс цікавиться рецептом пирога, нахвалюючи якість чудових місцевих помідорів, які, на його думку, набагато м’ясистіші й пахучіші за геометрично правильні, але несмачні тепличні томати. Ру розпалив жаровні по обидва боки столу й збризнув їх цитронелою, щоб відігнати комах. Каро спостерігає за матір’ю з осудом у погляді. Я їм мало. Надихавшись за день кухонними запахами, до вечора я відчуваю надзвичайну легкість у голові, усі мої почуття неприродно загострені, я напружена, і тому, коли рука Жозефіни ненароком торкнулася моєї ноги, я ледь не скрикнула від несподіванки. «Шаблі» холодне й терпке, і я п’ю більше, ніж варто було б. Барви навколо стають яскравішими, голоси звучать дзвінкіше. Я чую, як Арманда захоплюється тим, як я все приготувала. Несу зелений салат, щоб зажувати смак з’їдених страв, потім подаю гусячу печінку на теплих тостах. Ґійом привів із собою своє цуценя й тепер крадькома, під накрохмаленою скатертиною, годує його недоїдками. Ми жваво розмовляємо, перескакуючи з теми на тему: обговорюємо політичну ситуацію, баскських сепаратистів, жіночу моду, способи вирощування рокет-салату й переваги дикорослого латуку в порівнянні з культивованим. «Шаблі» тече рікою. За волованами, пишними й ніжними, як подих літнього вітерцю, з’являється шербет зі смаком бузини, потім морські делікатеси: смажені лангустіни, креветки, устриці, краби, як маленькі, так і великі – здатні відгризти людський палець так само швидко, як я – перекусити стеблинку розмарину, берегові равлики, palourdes , і на самісінькій верхівці страви з морепродуктів здоровенний чорний омар – король на троні з морських водоростей. Величезний таріль, повний делікатесів для русалок, грає всіма відтінками червоного, рожевого, синьо-зеленого, перлового й лілового, випромінюючи незабутній солоний аромат дитинства, проведеного на березі моря. Ми передаємо один одному щипчики для крабів, малесенькі шпильки для молюсків, лимон і майонез. Неможливо зберігати незворушність при споживанні такої страви, що потребує уваги й абсолютної невимушеності. Келихи й срібний посуд мерехтять у світлі ліхтарів, що звисають із обплетених зеленню ґрат над нашими головами. Ніч пахне квітами й рікою. Арманда моторно орудує пальцями, ніби мереживниця; гірка лушпиння перед нею росте з кожною миттю. Я принесла ще кілька пляшок «Шаблі». Очі в усіх блищать, обличчя розчервонілися від зусиль: нелегко виколупувати слизьких молюсків з їхніх будиночків.

Це їжа не для ледачих, потребує багато часу. Жозефіна почала потроху розслаблятися, навіть завела розмову з Каро, борючись із клешнями рака. Каро незграбно смикнула рукою, і в око їй ударив фонтан солоної води з краба. Жозефіна весело регоче. За хвилину до неї приєднується і Каро. Я теж беру участь у застільній бесіді. Вино оманливо м’яке, п’ється легко, алкоголь наче зовсім не відчувається. Каро вже трохи сп’яніла. Вона розчервонілася, її волосся розтріпалося, звисає безладними завитками. Жорж під скатертиною стискає мою ногу, непристойно підморгує. Бланш ділиться враженнями про свої подорожі. Вона бувала там само, де і я. У Ніцці, Відні, Туріні. Маля Зезет запищало, і вона замість соски запхнула йому до рота свій палець, спочатку зануривши його у вино. Арманда обговорює з онуком творчість Мюссе. Люк що більше п’є, то менше затинається. Нарешті я забираю спустошений таріль з-під морепродуктів, що перетворилися на гори перлових шкаралупок на дюжині тарілок. Бенкетуючі вмочають пальці в чаші з лимонною водою, освіжають роти м’ятним салатом. Я забираю зі столу винні келихи й розставляю замість них фужери для шампанського. У Каро знову стривожений вигляд. Учергове крокуючи на кухню, я чую, як вона щось тихо говорить Арманді з наполегливістю в голосі.

– Пізніше скажеш, – шикає на дочку бабуся. – А зараз я хочу святкувати, – хихотить вона й голосним вигуком вітає шампанське.

На десерт – шоколадне фондю. Ці ласощі готують у ясний день – хмарність позбавляє розплавлений шоколад винного блиску – із сімдесятивідсоткового гіркого шоколаду, вершкового масла, мигдального масла й подвійних вершків, що додаються в останній момент, коли суміш, у яку звичайно вмочають наколоті на шпажки шматочки пирога або фруктів, уже гріється на повільному вогні. Сьогодні я виставила на стіл усі їхні улюблені страви, хоча для вмочування призначений тільки савойський пиріг. Каро заявляє, що більше не в змозі з’їсти ані крихти й одразу кладе собі на тарілку дві скибочки рулету з чорного й білого шоколаду. Арманда не лишає без уваги жодної страви. Рум’яна, вона з кожною хвилиною стає усе експансивнішою. Жозефіна пояснює Бланш, чому вона пішла від чоловіка. Жорж солоденько посміхається мені, затуляючи обличчя вимащеними в шоколаді пальцями. Люк дражнить Анук: та вже куняє. Пес Ґійома грається з ніжкою стола. Зезет відверто оголює одну грудь й починає годувати малюка. Каро зібралася було зробити їй зауваження, але промовчала, лише невдоволено пересмикнула плечима. Я відкоркувала ще одну пляшку шампанського.