Олесь Ульяненко - Жінка його мрії

Здесь есть возможность читать онлайн «Олесь Ульяненко - Жінка його мрії» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2008, Издательство: Клуб сімейного дозвілля, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Жінка його мрії: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Жінка його мрії»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Як стверджують видавці, нова книжка Олеся Ульяненка - відверта і провокаційна. Вона показує зворотній бік життя сучасної еліти.
Майор у відставці відчуває полегкість - нарешті дружина Лада звільнила його… наклавши на себе руки. Тепер він може без перешкод здійснювати свої сексуальні фантазії. Майору байдуже, що син Руслан прагне перевершити «подвиги» батька. Але коли хлопець зникає, стають відомими подробиці його особистого життя. Вони несподівані й приголомшливі. А тим часом у незнайомій квартирі прокидається Лада. Вона не пам'ятає, як опинилася тут. А на вулиці на неї чекає невідомий чоловік… Грішне кохання і витончена розпуста!

Жінка його мрії — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Жінка його мрії», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Важкий джип зупинився перед будинком на Кловському спуску. Дім стояв на узвишші, і майору видалося, що цей дім, наче людина, яка занадто багато знає, але мовчить, тому має право вивищуватися над усім. Майор подивився на водія.

– Темно у вікнах, - сказав майор.

– І щось дуже глухо.

Майору не хотілося їхати, за годину привезуть дівчину, а в нього давно не було справжнього задоволення. Проте він розумів, що його щось дратує. Роздратування висіло у повітрі і каменем застрягало у горлянці. Майора роз’їдала нетерплячка, майже дитяча. Муки людські переслідують нас від дитинства, - подумав майор. Здорово він таки придумав, і аби він стільки не проваландався з Ладою, то, напевне, так і не спробував би у цьому світі нічого. Бути ідіотом, коли бачиш, що все згниває на очах, а ти не можеш скористатися, бо тобі хтось розповів над колискою, що так нізя. Це як у дитинстві довго чекаєш на заборонені цукерки. Тільки там, у тій глибині, можна відшукати задоволення.

– Слухай, Володю, наведи справки на слідака і... - сказав майор і несподівано для себе вслухався у тишу, витягнувши шию.

– Хорошо. Більше нічого?

– Одному вже відрізали голову. Ще однієї не вистачало. Воно само собою прийде. Ти і незчуєшся, як він сам десь почепиться на горищі.

– Хе-хе, - водій дістав яблуко і хруснув. - Довго будемо стояти? - продовжив він, не дивлячись на майора.

– Провір, - майор не дивився на водія, і той нічого не сказав, а підвів-ся і вийшов.

Майор дивився водієві у спину і думав про своє. Коли за тим зачинилися двері під’їзду, у майора упало серце, і він знову опинився у підвалі свого сумління, сирому і глухому. Вивело його з того стану знайоме тріщання, а потім вікна у будинку вилетіли разом з клубами пилюки і диму. Пізніше докотився гуркіт. Майор вискочив надто прудко на коротких своїх ногах, підсковзнувся, упав. Його більше займала цікавість, ніж доля водія. Коли він відкрив двері, то через пилюку нічого не було видно. А тіло водія, з однією половиною голови, інша нагадувала спущений м’яч, вивалилося майору під ноги. Майор навіть не перевірив його. Він побіг швидко до джипа. На ходу витягнув мобільник і подзвонив. Але міцний удар перевернув його у повітрі, і він, брикаючись куцими ногами, завалився на спину. В мобільнику чувся роздратований, трохи глузливий голос слідчого. Майор роззирнувся, сів, закашлявся і прохрипів:

– На мене напали. На мене напали. Водій мій мертвий...

– Ага. А ви перевірили? Тікайте звідти... Зараз їду...

Зараз він нічого не хотів. Йому треба вчасно зупинитися. Згори підсвічений сонцем Поділ нагадував химерну фантастичну істоту; зараз, вночі, коли він піднімався на своїй "Мазді", коло за колом, начебто кіношний янгол помсти, вибираючись з пекла, Поділ нагадував вушну раковину бомжа, забиту сіркою. Тому він зупинив машину і вийшов дихнути повітрям. Його тягнуло нестримно вперед, а він хотів чути дихання Іви над своїм вухом, пронизливий сірий ранок, а потім вибух білого сонця у високому і широкому вікні, з облущеними рамами. Про Іву не хотілося думати, наче вона може запаскудитися об його думки чи почуття. Тьху ти, прийде ж в голову, - подумав. І він поїхав, як видавалося, повільно і нехотя, нічними вулицями Києва до наляканого майора. На cпуску до Європейської площі він пригальмував і поїхав повільно. Зупинився на Хрещатику. Це була якась арт-кав’ярня, з дурнуватими картинами, милими офіціантками, високими і худими, з красивими видовженими обличчями, і вони видавалися лейтенанту на одне лице. Він замовив кілька склянок віскі. На третій його знову перебив писк мобільника, і він побачив номер майора, а тому не поспішав. Він курив третю сигарету за день, відпивав віскі, і в рисах, плавних лініях офіціанток зрозумів одне: там він шукає Іву. Прихід її у його пам’ять знаменував запах дитячої домашньої карамелі, трохи припаленої на сковорідці, з присмаком чистого ранкового повітря. Перед цим - очікуванням в цілу вічність, засунувшись під ковдру з головою. Іва, Іва, Іва, - кілька разів він повторив, допив віскі й подався повільно до виходу, підморгнувши офіціанткам. На виході він подумав, що зараз вона вже сидить у його порах разом з алкоголем, втомою і роздратуванням недолугої справи. Він перебрав номер мобільного майора і таки додзвонився, хоча зовсім ясно хотів пере-конати свою свідомість, що цей хряк давно здох.

– Ага. Алло. Де ви, майоре?.. Щось... Ви якось дивно говорите... Їду... У мене дорогою зламалася машина. Що? Зараз все гаразд.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Жінка його мрії»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Жінка його мрії» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Олесь Ульяненко - Там, де південь...
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Ангели помсти
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Вогненне око
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Квiти Содому
Олесь Ульяненко
Виктор Ульяненко - Шокирующие китайцы
Виктор Ульяненко
Олесь Ульяненко - Сталінка
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Серафима
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Знак Саваофа
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Перли і свині
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Софія
Олесь Ульяненко
Отзывы о книге «Жінка його мрії»

Обсуждение, отзывы о книге «Жінка його мрії» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x