Олесь Ульяненко - Жінка його мрії

Здесь есть возможность читать онлайн «Олесь Ульяненко - Жінка його мрії» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2008, Издательство: Клуб сімейного дозвілля, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Жінка його мрії: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Жінка його мрії»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Як стверджують видавці, нова книжка Олеся Ульяненка - відверта і провокаційна. Вона показує зворотній бік життя сучасної еліти.
Майор у відставці відчуває полегкість - нарешті дружина Лада звільнила його… наклавши на себе руки. Тепер він може без перешкод здійснювати свої сексуальні фантазії. Майору байдуже, що син Руслан прагне перевершити «подвиги» батька. Але коли хлопець зникає, стають відомими подробиці його особистого життя. Вони несподівані й приголомшливі. А тим часом у незнайомій квартирі прокидається Лада. Вона не пам'ятає, як опинилася тут. А на вулиці на неї чекає невідомий чоловік… Грішне кохання і витончена розпуста!

Жінка його мрії — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Жінка його мрії», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Він повів "Мазду" через Московський міст, а зрозумів це, тільки коли потрапив у пробку. Лейтенант усміхнувся і подумав, що поховати майора біля дружини було б зовсім не погано. Він взяв мобільник і подзвонив Іві.

– Впізнала? Добре. Я буду біля Золотих воріт за півгодини. Пробка. Ага. Здорово. Да.

Довга спина під синім променем, нуль комплексів, і всі природні пломби - страх, відраза, неприємність - зірвані одним умілим ударом. Він наче бачив заточене срібне лезо скальпеля. Пори відкриваються, розпускаючись квітами, тисячами квітів, неймовірних квітів, з чудесними запахами, а потім повзуть тіні: маленькі голі чоловічки твого сумління витанцьовують на антресолях канкан. Так він дивився на Іву. Так він дивився на оголену жінку у синьому промінні зіпсованої вуличної лампи. Так він дивився на жінку, яку не чекав, а вона виникла з банального паскудного вечора, що смердів комуналкою, розслідуванням і смертю, якщо остання має запахи. Запахів смерть точно не має: понос, соплі, піт, крики - це передує. Решта - невідомість, що нею морочать голову кому не ліньки, але всі пасують, як тільки опиняються у її лапах. Так, а вона, Іва, прийшла саме в таку пору, що вже нічого не хочеться, коли ти звикаєш і котишся до кінця. Короткочасна зустріч виявилася затягнутою вічністю, як черга до безкоштовного туалету. Принаймні є загроза, що ця зустріч затягнеться на все життя. Нічого так не вічне, як тимчасовість. Давно доведено.

– Ти думала про мене?

Іва мовчала, але підняла голову. Видавалося, що вона думає.

– Так. Дай сигарету, - сказала Іва.

– Вони у тебе під ногою.

– Харить вставати. Тоді не будемо.

– Чого не будемо?

– Ані курити, ані згадувати, - відповіла Іва.

Вони задрімали. Потім він прокинувся і глянув на годинник, але годинник стояв. Іва пошукала мобільник, кинула йому. Вона сиділа в турецькій позі, з сигаретою в красивих губах. Точно якась кіно-героїня, прошило його сонну голову.

– Як ти потрапив у менти?

– Ага. Я ні хрена більше не умів робити, - ліниво сказав він, затягуючись.

– Я теж нічого не умію робити. Теж, напевне, піду у менти.

– У тебе божественна посмішка, - сказав він, дивлячись на годин-ник. - Бля, майор, напевне, окочурився або... хрін з ним.

– Що за майор? Розкажи.

Лейтенант встав і пройшовся кімнатою, намагаючись роздивитися її мобільник.

– Крута.

– Нє. Розкажи про майора, - і вона поляскала долонею коло себе.

А майор лежав на снігу і думав, нащо він прийшов у цей світ. Пекуча і рвана думка гуділа у чистому повітрі. Він уже не думав про допомогу. Роздавлений, як тарган, мобільник валявся осторонь, а движок з джипа хтось витягнув на сніг, і він зараз лежав купою металобрухту поруч. Спочатку він покладав надію на лейтенанта, але облишив, вірніше, йому до млосного стало байдуже, так, коли хочеться дуже спати. Він перевернувся на бік і провалився в безодню. Там поверх за поверхом перед ним відкривалися нутрощі дому. Гамір з потріскуванням папуг, гавканням собак, гидливим лементом, гуркотом каналізаційного лайна по трубах засвистів у вушних раковинах, і майор зрозумів, що летить велетенською трубою, проходячи купи людських нечистот і самих людей, пробиваючи їх, наче химерний дим. І там сиділа Лада, з брезклим обличчям, в якійсь бридкій сорочці за кілька доларів і дивилася на нього, прямо на нього і говорила: "Любий, нам лишилося одне кохання, і більше у нас нічого нема..." Потім майор отямився. Небо світило вилущеним оком, а з дворів, пускаючи пару, підступалися постаті. Це були діти, що шастають Хрещатиком і нюхають клей, збирають пляшки. Діти з дорослими очима, різкими дорослими штрихами біля кутиків рота.

– Розслабся, - сказав один голос.

– Не сци, - сказав другий голос і поставив йому під носа включений приймач.

Так вони і пішли, а приймач, старенький, навіть не ВЕФ, а якась ще допотопна модель, шкварчав у нього над вухом. Передавали одне й те ж повідомлення. Говорилося про комету, яка ось-ось впаде на Землю. Майор дубів на снігу і слухав це базікання доти, доки сам не почав уявляти безмежний космос і як та комета летить на усіх парах сюди. І він подумав: швидше б вона прилетіла. І нарешті він дійсно її побачив. Майор намагався закрити очі, але нічого не виходило: палаюча куля врізалася в атмосферу, але на цьому кадр зупинявся, і все починалося від того, як вона летить велетенським шматком лайна холодним космосом і знову по висхідній. Голос у приймачі був знайомий, до того паскудно знайомий, що не давав розтягнутися на снігу і замерзнути по-людськи. Цей голос не давав померти - ось що, - подумалося майору. Він спробував підняти руку, але нічого не вийшло, пальці тільки легенько, по-кошачому дряпнули сніг.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Жінка його мрії»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Жінка його мрії» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Олесь Ульяненко - Там, де південь...
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Ангели помсти
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Вогненне око
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Квiти Содому
Олесь Ульяненко
Виктор Ульяненко - Шокирующие китайцы
Виктор Ульяненко
Олесь Ульяненко - Сталінка
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Серафима
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Знак Саваофа
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Перли і свині
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Софія
Олесь Ульяненко
Отзывы о книге «Жінка його мрії»

Обсуждение, отзывы о книге «Жінка його мрії» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x