Жан Жене - Щоденник злодія

Здесь есть возможность читать онлайн «Жан Жене - Щоденник злодія» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2004, ISBN: 2004, Издательство: ЮнІверс, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Щоденник злодія: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Щоденник злодія»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Жан Жене (1910–1986) — чи не найодіозніша фіґура серед загалу французького письменства XX сторіччя. Як писав один із дослідників творчості письменника: «Розкішнішої прози, ніжу Ж. Жене, годі знайти, не існує агресивніших п'єс, ніж у нього, я не читав поетичніших і жахливіших творів, ніж його».
«Щоденник злодія» — найвідоміший твір Жана Жене.
«Зрада, крадіжка та гомосексуалізм — ось головні теми цієї книжки», — пише про неї сам автор.
Cet ouvrage a été publié dans le cadre du Programme d'Aide à la Publication «SKOVORODA» de l'Ambassade de France en Ukraine et du Ministère français des Affaires Etrangères.
Це видання було здійснене в рамках Програми сприяння видавничій справі «СКОВОРОДА» Посольства Франції в Україні та Міністерства закордонних справ Франції.

Щоденник злодія — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Щоденник злодія», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

То було якесь заціпеніння, коли якось увечері, обшукуючи мене після вуличної облави — я розповідаю про випадок, що стався перед приключкою, з якої починається моя книжка — ошелешений поліцай видобув із моєї кишені, серед інших речей, тюбик вазеліну. Над ним зважилися кепкувати, позаяк у тюбику був ментоловий вазелін. Уся канцелярія суду, а інколи і я сам — гіркотно — вибухали сміхом і аж звивалися, чуючи таке:

— Ти що, їх товчеш через ніздрі?

— Дивись, не підхопи нежиті, а то ощасливиш свого приятеля коклюшем.

Злодійським жаргоном я кепсько передаю ту злу іронію іспанських виразів, просто блискучих і дошкульних. Ішлося про тюбик вазеліну, один із кінців якого був кілька разів загнутий. Це свідчило про те, що ним уже користувалися. Поміж вишуканих речей, які було знайдено в кишенях чоловіків, схоплених під час цієї вуличної облави, він постав як знак тої самої мерзоти, що маскується із найбільшою старанністю, а також як знак таємної милости, що незабаром врятує мене від зневаги. Коли я сидів запертий у камері і щойно досить набрався духу, аби здолати нещастя мого арешту, образ цього тюбика вазеліну виник і більше мене не покидав. Поліцаї переможно вимахували ним переді мною, виказуючи в такий спосіб свою помсту, ненависть і зневагу. Отак жалюгідна зашмульгана річ, яка мала для світу — зловорожого представництва сього світу, яким є поліція, а надто оце особливе товариство іспанських поліцаїв, пропахлих часником, потом та олією, але заможних на вигляд, зашкарублих у своїх м'язах і моральній самовпевненості — найогидніше призначення, стала для мене вкрай дорогою. На противагу багатьом речам, до яких я ставився з пошаною та ніжністю, ця річ зовсім не була увінчана лаврами; вона залишилася лежати на столі маленьким тюбиком вазеліну із сірого олива, тьмяного, загнутого на кінці, синюватого, чия дивовижна відстороненість і разюча схожість із банальними речами тюремної судової канцелярії (лава підсудних, чорнильниця, правила внутрішнього розпорядку, туаза, [viii] [viii] Зростомір (фр.). (Прим, пер.) запах), чия Цілковита байдужість, довели б мене до розпачу, якби вміст цього тюбика, через те, можливо, що був масний, не викликав у пам'яті світильник і не змусив пригадати одну скорботну опівнічницю.

(Отак, удавшись до опису, я відтворив цей дрібний предмет, але тут втручається ще якийсь образ: під вуличним ліхтарем міста, де я пишу, я бачу тьмаве обличчя невеличкої старої жінки, пласке й круглясте, як місяць, геть бліде — чи то сумне, чи лицемірне. Підійшовши до мене, вона почала белькотіти, що дуже бідна, і попросила трохи грошей. Покірність на обличчі цієї риби-місяця свідчила, що старенька щойно вийшла з тюрми.

«Вона злодійка, подумалось мені. Коли я відійшов від неї, якась пронизлива мрія, що жевріла в глибині мого «я», а не десь на узбіччі мого розуму, розродилася думкою, що жінка, яку я щойно зустрів, можливо, моя мати. Я нічого не знав про ту, що покинула мене в колисці, але сподівався, що то була саме вона, ота стара злодійка, яка жебрала вночі.

А що, коли то вона? — мордувався я, відходячи від старої. Ох! Якби то була вона, я засипав би її квітами, гладіолусами, трояндами та поцілунками! Я зросив би сльозами ніжності очі цієї риби-місяця, це обличчя, кругловиде й тупе! Але навіщо, діймав я себе запитаннями, навіщо плакати? Стало якоїсь дещиці часу для моєї свідомості, щоб замінити ці звичні вияви ніжності байдуже якими вчинками і навіть най-ганебнішими, наймерзеннішими, які я наділяв тим самим значенням, що й поцілунки, сльози чи квіти.

Я задовольнився б тим, що плюнув би на неї, думав я, гинучи з любови. (Слово «гладіолус», яке я використав вище, чи не спричинилося б, часом, до слова «блювотиння»?) Плював би на її волосся або ригав на її руки. Але я обожнював би цю злодійку — свою матір).

Тюбик вазеліну, призначення якого вам добре відоме, викликав в уяві обличчя тієї, яка протягом мрії, що тяглася вздовж темних завулків міста, була найкоханішою матір'ю. Він прислужився мені для підготовки до стількох потаємних утіх у місцях, гідних його скромної банальносте, яка стала умовою мого щастя, доказом чого була моя брудна носова хустинка. На цьому столі лежало знамено, яке розповідало невидимим легіонам про мою перемогу над поліцаями. Я сидів у камері. Я знав, що цілу ніч мій тюбик вазеліну буде виставлений на осуд — виворіт Вічного Обожнення — гурту гожих, дужих і кремезних поліцаїв. Таких дужих, що найнемічніший із них, ледь стиснувши той тюбик пальцями, міг би з нього вичавити, спочатку з легеньким попукуванням, клейку тасьму, яка вилазитиме в безглуздій тиші. Проте я був певен, що цей жалюгідний і такий рахманний предмет виявив би їм спротив, самою своєю наявністю він підняв би на ноги поліцію всього світу, накликав би на себе зневагу, ненависть, можливо, ледь глузливу, сліпу й німу лють, мов герой трагедії, що, забавляючись, розпалює гнів богів, мов і він, цей герой, незрушний, вірний моєму щастю і гордий. Як би я хотів відшукати найпромовистіші слова у французькій мові, щоб його оспівати. Як би мені хотілося також побитися заради нього, вчинити різницю на його честь і обарвити в червоне долину на спаді дня. [ix] [ix] Далебі, я радше бився б до крови, ніж зрікся цього кумедного предмета.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Щоденник злодія»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Щоденник злодія» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Щоденник злодія»

Обсуждение, отзывы о книге «Щоденник злодія» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x