Лариса Денисенко - 24:33:42

"О'кей. Слухай ще. У Вашингтонi стартує "Уотергейт"! Менi здається, що це перша спроба "запаковування" президентiв. В сiчнi 1973 iнаугурується Нiксон, а вже в груднi присягає народовi Америки Джеральд Форд, бо Нiксона зуотергейтили вщент!" - "Слухай, а ти не знаєш, хто-небудь вже написав книжку "10 кращих способiв спакувати Президента?" - "Не знаю. Можливо, вже й написали…" - "Шкода, як би це з'ясувати? Якщо нiхто не написав, то я б узявся. Була б суперкнига, з тих часiв вiдбулося стiльки гейтiв… є що аналiзувати". - "В google пошукай. А взагалi це драматична iсторiя. Президенти спочатку брешуть. Всi. Нiхто вiдразу не зiзнається". - "Ти б в такому зiзнавався?" "В будь-якому випадку довелося би". - "Краще пiзнiше, все-таки не дуже приємна штука - публiчна хльоста. А взагалi кожний вчинок рiзними людьми сприймається абсолютно по-рiзному. Може, вiн думав, що чинить все тiп-топ?" - "Пiдслуховування? Навряд чи…" - "А що там європейцi?"

"У бритишiв - жахлива iнфляцiя. Бастують шахтарi, медичний персонал, газовики та навiть державнi службовцi. Протестують геть усi профспiлки, уряду нiхто не дає спокiйно жити". - "Якi ж вони активнi! Нам постiйно дорiкають пасивнiстю, та в нас що, була нагода гейтити та бастувати в той час? А вони тiльки тим i займалися, коли нашi батьки будували свiтле майбутнє". - "Ми зараз надолужуємо". - "Ага. А вони будують свiтле майбутнє. Ну, звiсно, це цiлком природне явище! Чи є якiсь скандали? Менi подобаються скандали. Коли я про таке чую або читаю, почуваюся дуже моральною людиною".

"Аякже! В Британiї один високопосадовець йде у вiдставку через захоплення повiями та гашишем". - "Якби нашi урядовцi були такими вразливими та якби додати в перелiк захоплень лихослiв'я та пияцтво, в країнi настала би чергова урядова криза. I парламентська, i президентська". - "А що з цього всього робить наш Президент? Має ж щось робити. Вiн же людина, все-таки. Може притуляється до вуликiв та матюгається на бджiл?" - "Хто його знає? Я за ним з диктофоном не ходжу i за його бджолами також". - "А як ти гадаєш, якщо обматюгати бджолу, вона потiм робить обматюганний мед? А що буде, якщо це покуштувати?" - "Не знаю щодо меду. Але я колись був на селi, там дiд мого приятеля бiгав за пiвником та матюгався на нього - страшне. Не мiг вхопити. Ми потiм цього пiвня зжерли. Наче - нiчого. Але хто знає? Може в менi щось i змiнилося, тодi я про це не думав". Ми помовчали. "Слухай, якась така тема… непевна, я згадав зараз звичайнi ковбаски, менi стало зле. Краще скажи менi, якщо ти читав, що робили мої улюбленi латиноси? Дженiфер Лопес вже виповнилося три роки! I в неї ще були свої, непротезованi сiднички! I хтось їх вже мацав!" - "Терпiти не можу Дженiфер Лопес.

В Аргентинi прийшов до влади Хуан Перон та Евiта, про неї ти маєш знати". - "А то! Евiта… донт край фо мi, Аржентiна, Айв бiн неве лефт ю…" "Ти можеш не спiвати? А Пiночет вкорiнився в Чiлi". - "Аугусто Пiночет з'їв з Альєндiв сто котлет…" - "Припини про їжу!" - "Добре, припинив. А що особисто тебе вразило?" - "Двi речi. Нi, навiть три! Перша пов'язана з фiнансовою аналiтикою. Виявляється, у 1973 роцi вперше ввели плавнi обмiннi курси валют…" - "Навiть не буду в тебе питати, що це таке". - "Тут все просто, уяви собi…" - "Нi! Я спiвати припинив. То й ти перемикайся на щось iнше, я не можу чути пояснень про плавнi обмiннi курси валют, про неплавнi також. Давай краще про друге, якщо воно не про курси валют. Про перше ти розповiв, дякую, що там в тебе друге?" - "Генрi Кiсiнджера було призначено державним секретарем США". - "I що тобi з того? Вiн твiй хрещений батько?" - "Я знав, що ти спитаєш!

Нi, просто моєю першою книжкою, яку я прочитав англiйською мовою, була саме "Дипломатiя" пана Кiсiнджера, i це я розцiнюю як знак долi". - "Який саме? Моя перша книжка англiйською мовою була про Робiна Бобiна Барабека… але якщо я зараз про це буду згадувати, ми знову повернемо на тему котлет з Альєндiв та до зматюгаченого президентського бджолиного меду". Милиця обожнював знаки долi i нiколи не проґавлював нагоди подiлитися своїми дитячими спогадами у вiдповiдь на спогади будь-кого iншого. Цiкаво, що все, що б я не пригадав про себе (а це iнколи траплялося випадково, несвiдомо), Милиця згадував про себе протягом кiлькох хвилин.

"Якби я знав… А загалом у 1973 роцi намагалися вибороти незалежнiсть та повагу до себе iрландцi та iндiйцi, злодiйкували палестинськi терористи, падали лiтаки, в школах тримали заручникiв, Iзраїль все воював i воював, великими фармацевтичними концернами випускалися неякiснi лiки, якi травмували дiтлахiв…" - "Все те саме. А культура та погода? I спорт!" - "Не знаю щодо спорту та погоди, не вдалося вiдслiдкувати. А щодо культури, то третя подiя як на мене - вихiд стрiчок Фелiнi "Амаркорд" та "Згiнний Диявола". - "Амаркорд" - це естетство, в якому забагато гладких тiток". - "Це не естетство i не гладкi тiтки, це - дитячi спогади, i це все те, що сформувало Фелiнi…" - "Нехай. Не естетство i не гладкi тiтки. Погоджуюся. Ти великий фахiвець у формуваннях особистостi.