Харуки Мураками - 1Q84. Книга третя

— І саме тому секта, знаючи місце перебування зниклої Фукаері, не робила спроби силоміць її повернути. Бо в її випадку доота, навіть без мадзи, могла виконувати свої обов'язки. Можливо, між ними, навіть розділеними великою відстанню, існував сильний зв'язок.

— Справді.

— Мені здається, що, можливо, вони мають численних доот. І карлики при нагоді, напевне, роблять багато повітряних личинок. Бо однієї перцепієнтки не досить. А може, кількість доот, здатних правильно функціонувати, обмежена. Можливо, серед них є сильні — головні і слабші — допоміжні, які функціонують разом як певний колектив, — провадив далі Тенґо.

— Ви хочете сказати, що доота, яку залишила Фукаері, головна й правильно функціонує?

— Можливо, ймовірність цього висока. У всій цій історії Фукаері завжди посідає центральне становище. Як око тайфуну.

Комацу примружив очі й зціпив пальці обох рук на столі. Якби захотів, то за короткий час міг би ефективно думати.

— Послухай, Тенґо-кун! Я от подумав, чи не має підстав припущення про те, що Фукаері, яку ми бачили, — насправді доота, а в секті залишилася мадза?

Слова Комацу приголомшили Тенґо. Досі він про таке й гадки не мав. Для нього Фукаері була реальною, а не її копією. Але почувши припущення Комацу, він не виключив такої можливості. «Я не маю місячного. А тому не завагітнію», — проголосила Фукаері того вечора після такого дивного одностороннього статевого акту. Якщо вона — лише її друге «я», то, мабуть, це природно. Друге «я» не може себе відтворити. На таке здатна тільки мадза. Однак Тенґо ніяк не міг перевірити припущення, що, можливо, мав статевий акт не з Фукаері, а з її другим «я».

— Фукаері — яскрава особистість з власними нормами поведінки. Навряд чи друге «я» цим володіє.

— Справді, — погодився Комацу. — Ти маєш рацію. Передусім Фукаері — особистість з власними нормами поведінки. І я мушу з цим погодитися.

Проте у Фукаері ховалася якась таємниця. Тенґо відчував, що в цій вродливій дівчині закарбований важливий код, який він мав розгадати. Хто з них реальна Фукаері, а хто — її друге «я». А може, помилково говорити про такий поділ? І Фукаері, залежно від обставин, може виступати в будь-якій формі.

— Все ще залишається кілька незрозумілих речей, — сказав Комацу й, розціпивши пальці обох рук, поглянув на них. Як для чоловіка середніх літ вони були довгими й тонкими. — Віщий голос перестав долинати, джерело висохло, а віщун помер. Що сталося після того з доотою? Навряд чи вона померла, як удова з чоловіком у Стародавній Індії.

— Коли реципієнта не стало, обов'язки перцепієнтки скінчилися.

— Звісно, якщо дотримуватися вашого припущення… — сказав Комацу. — Невже Фукаері написала «Повітряну личинку», усвідомлюючи, якими будуть наслідки? Але Голомозий сказав мені, що вона не робила цього зумисне. Мовляв, принаймні вона не мала такого наміру. Однак як усе це розуміти?

— Безперечно, істини ми не знаємо, — сказав Тенґо. — Але я не думаю, що Фукаері з якоїсь причини навмисне довела батька до смерті. Може, батько, незалежно від неї, в силу певних обставин вибрав смерть. Можливо, вона протидіяла цьому всім, що робила. А може, батько хотів звільнитися від віщого голосу. Та все це лише безпідставні припущення.

Зморщивши носа, Комацу довго роздумував. Потім, зітхнувши, оглянувся навколо.

— Зовсім дивний світ. З кожним днем зникає лінія, що розділяє припущення і реальність. Тенґо-кун, як ти, письменник, визначаєш, що таке реальність?

— Реальний світ там, де тече червона кров, якщо кольнути голкою, — відповів Тенґо.

— Значить, нема сумніву, що цей світ реальний, — сказав Комацу й сильно потер долонею внутрішню сторону передпліччя. Там проступили сині вени. На вигляд не дуже здорові кровоносні судини, що довгі роки страждали від алкоголю, тютюну, нерегулярного сексуального життя й інтриг літературно-митецького світу, Комацу випив залишки віскі із содовою і потряс шматками льоду в порожній склянці.

— До речі, ти не міг би розвинути далі своє припущення? Воно стало дедалі цікавішим.

— Вони шукають заміну віщунові. Водночас їм треба знайти нову дооту, яка б правильно функціонувала. Бо новому реципієнтові потрібна нова перцепієнтка, — сказав Тенґо.

— Інакше кажучи, треба знайти нову правильну мадзу. А якщо так, то доведеться ще раз робити повітряну личинку. Надзвичайно велике завдання.

— Тому-то вони взялися до нас так серйозно.