Юрій Андрухович - Лексикон інтимних міст. Довільний посібник з геопоетики та космополітики

Усіляке перехрестя притягує до себе дивні видовища (т. зв. дивовища) і дивних людей. Місто Львів не просто притягальне — воно усмоктувальне.

Почалося з жебраків і калік. Вони, ніби виконуючи якусь таємну місію, протягом кількох перших століть насповзалися до Львова настільки масово, що міській управі довелося віддати їм цілу Калічу гору, де їх утримували у клітках ліліпути (взимку їх розбирали по монастирях і лікарнях). Від міста їм належалися недільні та святкові обіди, неминуче супроводжувані кількома бочками підсолодженого спиртом волоського вина. Вдячне жебрацтво влаштовувало у відповідь міщанам блазенські процесії («калічі маніфести») з потішними танцями безногих на площі Фердинанда. Не меншою втіхою для львів'ян виявлялись і жебрачі концерти («хори кальварійських дідів») у супроводі квартету сліпих віоліністів, підсиленого портативним похідним органчиком, трофеєм з-під Ґрюнвальда.

Золоті віки Львова збігаються в часі з епохою великих географічних відкриттів, коли мешканці Старого Світу ошелешено з'ясували для себе, наскільки екзотичним є реальне буття. Тоді ж під міськими мурами починають з'являтися перші поодинокі менеджери зі своїми дивами на показ. Хтось возив у клітці на колесах дикуна-індіанця, хтось пару лемурів, а хтось іще — фургон, заповнений мінералами, молюсками й ембріонами. З кінця XVI століття особливим розпорядчим актом їм дозволяють заходити в місто. Що стосується пересувних звіринців, то їм трохи згодом відвели достатньо простору на Погулянці (тоді ще не парк, а приміський ліс). Там вони могли безперешкодно напувати тварин із джерел Полтви, а точніше її притоки Пасіки. Починаючи з другої чверті XVII століття, Погулянка, ніби тропічні джунглі, сповнюється ревінням і вищанням сотень фантастичних істот. Гіпопотами, слони й носороги витоптують ущент її зелені галявини. Пантери і гепарди стрибають по деревах. Папуги й мавпи влаштовують багатогодинні тріскотливі пересварювання у верховіттях.

Приблизно в той самий час, тобто ближче до середини XVII століття, у Львові вперше зупиняється мандрівний цирк «Ваґабундо» — напрочуд барвисте інтернаціональне зборище всіляких унікумів, яке відтоді ще протягом трьохсот років не покидає меж Центральної Європи, іноді, щоправда, зникаючи на цілі декади. Усе, що загалом відомо про цирк, можна викласти кількома реченнями. Його структура була династійною — таким чином, його актори століттями носили одні й ті самі прізвища. Директори ж завжди призначались Інвестором [68] Деякі знавці схильні пояснювати поняття Investor як InWestor — той, що на Заході. , особою, що її ніхто й ніколи не бачив: кажуть, наче вона заправляла всім, сидячи безвилазно десь у швейцарському кантоні Валліс, на батьківщині циркового ремесла. Останній з директорів, Ананда, вчинив нечуваний переворот і, скинувши тодішнього Інвестора, заволодів цирком особисто. Але це трапилося напередодні остаточного краху, коли всій трупі довелося рятуватися від політичних репресій утечею за океан.

Роман про їхні останні часи міг би називатися просто — «Цирк «Ваґабундо».

Починатися ж він міг би так: «Аномалії мандрували світом і ніяк не могли оминути Львова. Аномалії тяглися до найбільшої аномалії, що звалася Львовом».

З Лемового «Високого Замку» випливає, що він у своєму дитинстві бачив останніх могікан з «Ваґабундо». Він пам'ятає, як «подвір'ями того часу кружляли незліченні штукарі, пожирачі вогню, акробати, співаки й музики, а також справжнісінькі катеринники, з котрих не один мав навіть папугу, що витягав папірці з ворожбою». Річ у тому, що на описуваний Лемом період від цирку було відлучено певне число акторів.

Відлучені самозванці (саме про них роман) заволодівають цирковим архівом, у якому зібрано:

магічні інструкції щодо чаклунських і гіпнотичних сеансів, таємні плани підземних сполучень у в'язницях, монастирях, фортецях і банках 111 найважливіших міст,

десятки мап, саморобних і друкованих, із зазначеннями місць, де закопано найлеґендарніші скарби;

тисячі сторінок компромату на чільних міських діячів і політиків усіх епох;

інша езотерика — як наприклад, чарівні палички, вінілові диски з голосами духів, відьомські люстерка, в яких можна оглядати порноролики, корені мандраґори, зібрані під шибеницями на Гицлівській горі.

Архів цирку «Ваґабундо» увесь міститься в одній валізі. Зрозуміло, що це найцінніша валіза на світі.