Умберто Еко - Празький цвинтар [без ілюстрацій]

— Бачте, — казав я йому, — ось на цьому аркуші йдеться про те, що, аби зневірити тих гоїв, треба поширити думку філософів-атеїстів. А ось послухайте: «Маємо стерти з голови християн поняття Бога, замінивши його математичними розрахунками і матеріальними благами».

Я розрахував, що математика нікому не до вподоби. Пам'ятаючи про те, як жалівся Дрюмо на непристойність преси, я подумав, що думка про поширення серед широких мас безтурботних та тупих розваг навіть для добропорядної людини видасться гідною змови.

— Ось послухайте, — казав я Головінському, — «Аби запобігти тому, щоб люди відкрили для себе новий політичний курс, відволікатимемо їх найрізноманітнішими розвагами: гімнастичними змаганнями, дозвіллям, усілякими захопленнями, шинками, втягнемо їх у різні спортивні та мистецькі змагання… Заохочуватимемо любов до безмірних розкошів, збільшимо зарплати, але це не піде на користь робітникові, адже одночасно з тим, виправдовуючись поганими врожаями, піднімемо ціни на найнеобхідніше. Підірвемо основи виробництва, поширюючи серед робітників анархічні думки й заохочуючи їх до пияцтва. Спробуємо направити суспільну думку на будь-яку фантастичну теорію, яка видаватиметься прогресивною чи ліберальною».

— Гаразд, гаразд, — мовив Головінський, — та чи є ще щось цікаве для студентства, окрім згадок про розрахунки? У Росії студентство має неабияке значення, це гарячі голови, які треба тримати під контролем.

— А ось: «Коли заберемо владу у свої руки, приберемо з освітніх програм усі предмети, які можуть бентежити розум молоді, перетворивши їх у покірних істот, які обожнюють свого правителя. Замість вивчення класиків та античної історії, в якій більше поганого, ніж доброго, змусимо їх вивчати проблеми майбутнього. Зітремо з пам'яті молоді спогади про минулі століття, які були для нас сповнені прикрощів. За допомогою послідовності в освіті знищимо у головах залишки самостійності думки, котра довгий час була нам у нагоді у досягненні наших цілей… Книжки об'ємом менше трьохсот сторінок обкладемо подвійним податком, й через такі критерії письменники будуть змушені писати довжелезні твори, які ніхто не захоче читати. А от ми друкуватимемо книжки й продаватимемо їх за помірною ціною, виховуючи розум людей. Завдяки оподаткуванню кількість розважальної літератури зменшиться, а хто захоче посперечатися з нами своїм пером, ніколи не знайде видавця». Що ж стосується преси, то план євреїв передбачав фіктивну свободу преси, яка потрібна для кращого контролю над суспільною думкою. Наші рабини стверджують, що необхідно скупити більшість періодичних видань, які б начебто виражали різні думки, створюючи враження вільного вираження думок, утім, насправді всі вони будуть виражати думку єврейських володарів. Вони зазначають, що підкупити журналістів буде неважко, адже вони вже є частиною масонської спільноти, й жоден редактор не захоче розкривати змову, яка прив'язує їх усіх за одним возом, адже у світі газетярів немає жодної людини, яка б у своєму особистому житті не встряла в яку-небудь темну справу. «Певна річ, треба заборонити газетам писати про злочини, адже народ має думати, що нова влада подолала навіть злочинність. Утім, не варто надто перейматися обмеженнями, накладеними на пресу, позаяк народ, скутий кайданами праці та злигоднів, навіть не зауважить — вільна у нього преса чи ні. Яке діло пролетарію до того, що базікала матимуть змогу базікати?»

— Це добре, — мовив Головінський, — адже у нашій країні гарячі голови жаліються на якусь примарну цензуру з боку уряду. Треба, щоб вони побачили, що коли в уряді сидітимуть євреї, буде гірше.

— Тому в мене є дещо краще: «Треба пам'ятати про нікчемність, мінливість натовпу, відсутність у нього моральної рівноваги. Сила натовпу сліпа й непрониклива: вона прислу-ховується то ліворуч, то праворуч. Та чи спроможні маси керувати державними справами, не змішуючи інтереси держави з особистими? Чи здатні організувати захист проти зовнішнього ворога? Це абсолютно неможливо, адже план, який має стільки частин, як думок у натовпі, знецінюється, стаючи незрозумілим та неможливим до виконання. Тільки автократичний керівник спроможний створювати всеосяжні плани, наділяючи кожен елемент механізму, державної машини своєю роллю… Суспільство не може існувати без абсолютної тиранії, позаяк воно може розвиватися лише під захистом правителя, ким би він не був, але аж ніяк не натовпу». А ось гляньте, є ще один документ: «Оскільки ніколи не існувало конституції, яка була б створена на основі волі якогось народу, головний план, за яким керують державою, має виходити з однієї голови». І ще почитайте: «Ми, як багаторукий Вішну, контролюватимемо геть усе. Нам навіть непотрібна буде поліція: третина наших підданих керуватиме іншими двома третинами».