Марла зиркає.
Настає час обіймів.
Відкрий очі.
Хай кожен обере собі партнера.
Марла проходить кімнату трьома швидкими кроками й дає мені потужного ляпаса.
Поділіться собою без залишку.
— Ти, їбло смердюче, рагуль триклятий, — каже Марла.
Навколо нас усі стоять і витріщаються.
Потім Марла періщить мене кулаками.
— Ти когось убив, — кричить вона. — Я викликала поліцію, і вони будуть тут будь-якої миті.
Хапаю її за зап’ястя й кажу, що поліція, можливо, приїде, проте — навряд чи.
Марла викручується і каже, що поліція жене сюди, аби посадити на електричного стільця і випалити мені очі чи щонайменше зробити мені смертельного укола.
Ніби бджола вжалить.
Передоз фенобарбіталу натрію, і — великий сон. Як у «Долині псів».
Марла каже, що бачила, як я когось сьогодні вбивав.
Якщо вона має на увазі мого боса, кажу, то так, так, так, так, я знаю, поліція знає, усі шукають мене, щоби зробити смертельну ін’єкцію, проте це Тайлер убив мого боса.
Просто в нас із Тайлером однакові відбитки пальців, але ніхто цього не розуміє.
— Іди на хуй, — каже Марла і повертається до мене підбитим оком. — Те, що тобі й твоїм маленьким апостолам подобається, коли вас гамселять… ще раз мене торкнешся — і ти труп.
— Я бачила, як цієї ночі ти пристрелив людину, — каже Марла.
Ні, то була бомба, кажу, і це сталося цього ранку. Тайлер просвердлив комп'ютерний монітор і наповнив його бензином чи чорним порохом.
Люди з раком кишківника стоять витріщаючись навколо нас.
— Ні, — каже Марла. — Я стежила за тобою до готелю «Pressman», і ти був офіціантом на одній з цих вечірок із розігруванням убивства.
Вечірки з розігруванням убивства: багатії збираються в готелі на велику вечерю і розігрують детективчик у стилі Агати Крісті. Десь між boudin of gravlax [37] Сирий лосось із спеціями з гарніром (франц.).
та сідлом з оленини світло на хвилину вимикають, і хтось прикидається вбитим. Вважається, що це має бути дотепною уявною смертю.
Решту вечері гості напиваються, споживають своє madeira consomme [38] Консоме з мадерою (франц.).
й намагаються знайти докази того, хто саме серед них є вбивцею-психо-патом.
Марла кричить:
— Ти застрелив особливого представника мера з питань перероблення вторсировини!
Тайлер застрелив особливого представника мера з якихось-там питань.
Марла каже:
— І ніякого раку в тебе нема!
Усе відбувається так швидко.
Клацни пальцями.
Усі дивляться.
Я кричу: в тебе теж нема ніякого раку!
— Він ходив сюди два роки, — кричить Марла, — і в нього нічого нема!
Я намагаюся врятувати тобі життя!
— Що? Чому моє життя треба рятувати?
Тому що ти стежиш за мною. Тому що ти стежила за мною цієї ночі, тому що ти бачила, як Тайлер Дерден когось убиває, а Тайлер уб’є будь-кого, хто загрожуватиме проекту «Каліцтво».
Усі в кімнаті виглядають висмикнутими зі своїх маленьких трагедій. Їх ракових нещастячок. Навіть ті з них, хто сидить на знеболювальному, виглядають захопленими і схвильованими.
Кажу всім: перепрошую. Я нікому не хотів заподіяти шкоди. Ми маємо йти. Нам треба поговорити про це надворі.
Усі здіймають галас: «Ні! Стривайте! Що там ще?»
Кажу, я нікого не вбивав. Я не Тайлер Дерден. Він — інший бік моєї роздвоєної особистості. Питаю, хто-небудь з вас бачив фільм «Сивілла»?
Марла каже:
— То хто там збирається мене вбити?
Тайлер.
— Ти?
Тайлер, кажу, проте я можу з ним розібратися. Ти просто маєш стерегтися учасників проекту «Каліцтво». Тайлер міг наказати їм стежити за тобою, чи викрасти, чи ще щось.
— Чому я маю в це вірити?
Усе стається настільки швидко.
Кажу: тому що мені видається, що ти мені подобаєшся.
Марла питає:
— Подобаюся? Не більше?
Це трохи невдалий момент, кажу. Не підганяй.
Усі навколо усміхаються.
Я маю йти. Маю вибратися звідси. Кажу: стережися голомозих чи побитих чоловіків. Підбитих очей. Відсутніх зубів. Чогось такого.
А Марла питає:
— То куди ти намилився?
Хочу розібратись із Тайлером Дерденом.
Його звали Патрик Медден, і він був представником мера з питань перероблення вторсировини. Його звали Патрик Медден, і він був ворогом проекту «Каліцтво».
Виходжу в ніч навкруг Першої методистської церкви, і все починає повертатися.
Усі речі, які знає Тайлер, повертаються до мене.
Патрик Медден складав список барів, у яких збиралися бійцівські клуби.
Раптом я згадую, як запустити кінопроектор. Згадую, як вибивати замки і як Тайлер орендував будинок на Пейпер-стрит якраз перед тим, як показатися мені на пляжі.
Читать дальше