Чак Палагнюк - Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

Ґартон Най: Усі ми чули історії про те, що радикально налаштовані найттаймери розробляють плани поширення інфекції за межі часового кордону. З розпачу оці самі політичні радикали звинувачували дейтаймерів в організації епідемії з метою завдати удару по народжуваності серед найттаймерів та по їхньому так званому «неминучому перетворенню на електоральну більшість».

ДжейнМерріс: Зазвичай дорожні камери показували, як ці люди шкандибають туди-сюди, волочачи одну ногу, з їхніх відвислих щелеп виривається гарчання. Люди, які раніше були дружинами, таточками й навіть маленькими дітьми, тепер… цілковито озвіріли та нипають по громадських убиральнях і по примірочних у супермаркетах із єдиною метою: встромити в кого-небудь свої заслинені зуби.

Недді Нельсон: Ви знаєте, які саме «акули» дозволяли собі мітити так сильно? Єдині гравці, аж настільки примахані? Знаєте, що таке «слинько»? Ви можете уявити собі типа з останньою стадією сказу, з усією цією невгамовною люттю, можете уявити собі, що вони продовжували водити й брати участь у Руйнувальних Ночах? Отож можете ви уявити собі, на який хаос перетворилися ці Руйнувальні Ночі?

Фібі Трюффо, д.ф.: У 1932 році державне дослідження виявило близько 400 афроамериканців, заражених сифілісом. Замість того щоб лікувати хворобу, відповідальні за дослідження службовці дозволили їй прогресувати протягом сорока років, для того щоб вивчати подальші інфекційні процеси та проводити розтини тих чоловіків, які врешті-решт помирали. Це дослідження Служби охорони здоров’я Сполучених Штатів, відоме як «Таскі-джийський експеримент», закінчилося в 1972 році, коли один правдолюб врешті здав секретну інформацію газеті «Вашингтон Івнінг Стар».

Ґалтон Най: Ми мусили бути обережними. Усі ранні локальні спалахи хвороби мали залишитися в межах нічного часу, а всі випадки зараження серед громадян з денним статусом були простежені до виявлення контакту з найттаймером. Що ці побачення носили здебільшого так званий «непублічний» характер, будучи переважно пов’язаними з забороненими наркотиками чи сексуальними стосунками, то інфіковані дейтаймери не квапилися визнавати існування у них симптомів хвороби та заявляти про них.

Джейн Мерріс: Поки не було слиньків, на те, щоби перевести місто в інший статус, ішло не більше хвилини. Звучали сирени — спершу десятихвилинне попередження, потім — однохвилинне. Потім дзвенів комендантський сигнал, і якщо хтось ще досі був на вулиці, дорожні камери робили знімки їх самих чи їхніх номерних знаків, а урядова розпізнавальна програма розсилала чувакам солідні штрафні рахунки. П’ятсот баксів або й штука, залежно від твоєї історії порушень.

Але з’явилися слиньки, й невдовзі поліція розтягла комендантську хвилину до десяти, щоб робити піший обхід і пересвідчуватися, що жоден слинько не причаївся за стендами оголошень чи припаркованими машинами. Після того як слинько заховався в кущах і накинувся на групу четверокласників просто при світлі дня, комендантська хвилина розрослася до цілої години. Якщо хочете дізнатись мою думку, це вже занадто.

Недді Нельсон: Ви коли-небудь прокидались, виявляючи, що ваше лице залите кров’ю, а баранка відвалилась від удару? Прокидалися коли-небудь від комендантського сигналу зі зліпленими від крові очима? З потрощеною тачкою? Майже перерізані навпіл паском безпеки? Коли-небудь продирали очі, саме щоби побачити, як якийсь войовничий комендантський патруль прочісує ту вулицю, де ви потрапили в пастку? Зграя нервозних лінчувальників, які тільки й шукають, де б шугнути зі сховку очманілого, розфокусованого найттаймера типу тебе та пристрелити?

Ґалтон Най: Вони перетворилися на біологічний відповідник смертників-шахідів, ці маніакальні так звані «гідрофоби», що шкутильгають усюди під час ранкової зміни часового статусу.

Джейн Мерріс: Слиньки могли дбати про себе вночі. Не під сонячним світлом. Але коли ревли ранкові сирени, вони вже не розуміли, що треба бігти додому, а коли комендантські загони виявляли когось, хто ховається чи тікає, то одразу підозрювали найгірше й просто розстрілювали людей на смерть.

Та якщо хочете дізнатись мою думку, на той час слинька вже нічого не могло вилікувати, окрім кулі.

Фібі Трюффо, д.ф.: У 1940 році 400 чоловіків, в’язнів із Чикаго, потайки інфіковано малярією, для того щоб Служба охорони здоров’я могла протестувати нові ліки від цієї хвороби.