Чак Палагнюк - Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

Молодята-ветерани — їх можна перерахувати на пальцях. «Тойота», «б’юїк», «мазда», «додж», «понтіак». Червоний, синій, сірий, чорний. Цей місяць, цей медовий місяць, можливо, створить п’яту машину-ветерана, готову вкритися вм’ятинами.

Шот Даньюн: Щоразу в Ніч Медового Місяця бачиш тачку з написом «ЩОЙНО ОДРУЖЕНІ» буквально на кожному розі. Наречені стоять на перехрестях, шукаючи вільного нареченого. Женишки чекають на бордюрах, убрані в циліндри, в надії на те, що їм удасться впіймати з руки молоду на власних колесах.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Ключовий момент наряджання до всякої Ночі Медового Місяця — прикріплення бутоньєрки за допомогою шматка двобічної липкої стрічки. У випадку аварії нікому не хочеться, щоб довга пряма булавка встормилася в нього десь біля серця.

Ехо Лоуренс: Ще одна порада: затягніть плівкою сидіння. Ще перед Тіною Щосьтам у нас під час імпульсу на задньому сидінні була новенька дозорна. «Акула» впилявся в нас, квацнув наш правий задній кут, та так сильно, що нас швиргонуло вбік: потоки машин і вогні летіли на нас з усіх усюд, клаксони розривалися — і ця новенька дозорна, вона всцялася. Пошкодження від квача були для нашого Бондо дрібничкою. А от сцяки тієї дівчини ми вимивали з заднього сидіння не один тиждень.

Шот Даньюн: «Акула» все ще квацає наш зад, це якийсь гівнюк на «Мазераті-Куатропорте Екзек’ютів СГ», пофарбований у «бордо понтевечіо» [52] Глибокий бордово-брунатний відтінок із кольорового ряду автомобілів «мазераті». . Я скрутив шию та подивився в заднє вікно: це був не самотній «акула». На місці штурмана їхала рожева хмаринка. Дружка. Наша Тіна Щосьтам, яку ми нагнали в три шиї. Її зуби складались в овальну округлість — так широко розчахався рот. Це Тіна так нестримно реготала щоразу, як бампер «акули» гоцав нас у зад.

Усе ще жмакаючи Тінин штучний букетик, Рент перекручується під своїм ременем безпеки, намагаючись щось розгледіти, й каже: «Чого це він до нас причепився?..»

Ехо Лоуренс: Після того як їх заквацали, всі разом, молодята й дружки, починають удавати фальшивий гнів. Фальшиво кричати й вирячувати очі. Фальшиво битися напоказ для народу, що пригальмовує подивитись. Ефект зіваки. Рух поблизу вповільнюється так, що авто пересуваються ледь не плазом, бо всім кортить подивитись виставу. Поліція не зупиняється ніколи, принаймні на дрібних аваріях.

Весільні гурти просто намагаються витягти максимум користі з моменту, коли їхнє життя уповільнюється. З імпульсу, коли дві машини сходяться разом.

Це звичайні люди, які дивляться, як їхні життя стискаються до стану доларів, цілі дні й години їхнього життя сплющуються так само, як підбиті частини їхніх машин. Цілі години обслуговування столів, сортування пошти, продавання черевиків — все це скручується, поки в них є досить грошей, щоб придбати всклад якісь колеса. Весільну сукню. Прив’язати якісь бляшанки та купити крем для гоління.

Наступного новолуння ці люди ганяють самі чи хтось ганяється за ними. Вони їздять і махають руками тим з нас, хто не в ділі. Вони зусібіч визирають «акулу», дослухаються до гуркоту ворожих бляшанок, поки інша команда «щойно одружених» не помічає їх і не пускається навздогін. Крутий поворот, чорні гумові сліди на дорозі, одна машина женеться за іншою так швидко, що аж бляшанки плинуть над землею. Один червоний вогник — і ось момент, коли час вибухає. Те, що інженери автомобільних креш-тестів називають «імпульс».

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Починаючи з Санта Клауса як когнітивної вправи, дітей спонукають приймати ту ж модель реальності, яку приймають інші їхні однолітки. Навіть якщо ця реальність очевидно вигадана та недолуга, віру заохочують подарунками, які підтримують і розвивають звичні культурні омани.

Найвидатнішим консенсусом сучасного суспільства є система дорожнього руху. Спосіб, яким потік незнайомців може контактувати, розділяючи свою путь, у більшості своїй подорожуючи без пригод. Досить одного незгодного водія, щоб перетворити все на анархію.

Ехо Лоуренс: Коли задня машина стукає передню, наречених кидає на ремені безпеки, їхні вельони хльоскають з такою силою, що на обличчі з’являється сип, який гравці звуть «мереживний опік». Кожен занудний день завдовжки в сто років — усі вони вибухають, щоб наповнити ці півмиті. Це імпульс.