Чак Палагнюк - Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

Ехо Лоуренс: Усю цю годину, проведену на самоті, Рент дивився у стелю розфокусованим поглядом, поки його палець досліджував теплий глибокий світ усередині голови. Щодня о другій Рент лежав тут і колупався в носі. Витягуючи звідти в’язкі шнурки шмаркотиння, він качав їх між двома пальцями доти, доки шмарклі не чорніли. Чорні кульки вперто прилипали то до вказівного пальця, то до великого та не хотіли відпадати, хоч як запекло він трусив рукою. Кожну глейку маленьку чорну кульку він приліплював до стіни над своєю подушкою, і біла фарба була вся всіяна чорними грудочками. Вся інкрустована маленькими кульками зі шмарклів, розплющеними, розмальованими петлями та закрутами — тисячами відбитків маленьких Рентових пальчиків. Сувеніри з мандрівок усередину власної голови. Завжди одне й те саме відбиття вказівного пальця його руки. Ця покраплена райдуга, ця арчаста фреска з козючок ширилася все далі разом із тим, як довшала його маленька дитяча рука. Висохле шмарковиння просто над подушкою було тепер лише чорними крапочками, порохнявими дарунками на пам’ять з тих часів, коли він був справді маленьким. Сотні денних снів по тому крапки були вже завбільшки з родзинку і ширилися так високо, як тільки Рент міг дістати, лежачи на спині й упершись головою в подушку.

Стелю його кімнати Айрін обклеїла яскравими зірочками, які світилися зеленим, якщо вимкнути світло.

Приголів’я Рентового ліжка було негативом нічного неба. На ньому липкі чорні цятки складалися в інші сузір’я. На той час Рент не бачив жодної різниці.

Една Перрі: Між нами кажучи, першим життям, яке цей маньяк Рент Кейсі зруйнував, було життя Айрін. Перше прекрасне майбутнє, яке він обірвав, належало його мамі.

Ехо Лоуренс: Тієї другої години, коли Рент перестав бути янголом, мама саме підтикала йому ковдру перед денним сном. Нахилившись над подушкою, вона поцілувала свого крихітку Бадді й побажала йому солодких снів. Його кругле обличчя тонуло в пухкій подушці. Довжелезні вії опустилися донизу, лягаючи на рожеві щічки.

Якщо подивитися на старі фото, Айрін Кейсі там така вродлива. Не просто молода — вона вродлива тією вродою, коли лице виходить спокійним, а шкіра довкола очей та губ — гладенькою і розслабленою, тією вродою, яка можлива лише тоді, коли любиш того, хто фотографує.

Рентова мати — вродлива молода мамуля, ніжний поштовх м’яких губ на його обличчі біля вуха. Вона — це дихання, це шепіт «на добраніч», змішаний із запахом її сигарет. Із кондитерським ароматом її шампуню. Із квітковими пахощами її крему для шкіри.

Її дихання каже: «Ти манюній матусин скарб».

Каже: «Ти наше маленьке янголятко».

Більшість матерів говорять так зі своїми чадами тоді, коли вони двоє ще залишаються однією істотою.

«Ти мамусин ідеальний маленький чоловік».

У цю мить — до коров’ячих очей, до укусів гримучої змії, до підліткових ерекцій, — в цю мить Рент і його мама востаннє такі близькі. Такі люблячі.

Ця мить — кінець того, що нам хотілося би зберегти назавжди.

Доктор Девід Шмідт (☼ міддлтонський лікар): На мою думку, обоє Кейсі стали кепськими батьками. За моїм досвідом, величезна кількість молодих людей дивляться на дітей як на потішну витівку. Можливо, як на покарання. Дитина — вона просто є, її не зроблено з хрому тобі на забаву. Дитина не забезпечить тобі роботу за солідним столом, під кондиціонером.

Чет Кейсі: він дивився на дитину як на найзапеклішого ворога й найкращого друга — водночас.

Ехо Лоуренс: Перед тим денним сном мама Рента перегинається через ліжко. Пальцями однієї руки вона відводить волосся з його чола, його яскраво-зелені очі дивляться на неї, його очі завеликі для його обличчя. Його очі рахують її зірки.

Вона встає, щоб повернутися на кухню, чи до саду, чи до телевізора, і тут вродлива молода Рентова мама — вона зупиняється. Усе ще напівнахилена над його ліжком, вона дивиться на стіну понад подушкою, її очі сіпаються і заїжджаються до перенісся від намагання роздивитися щось на побілці. Її губи трохи розтуляються. Її сірі очі все кліпають і кліпають, пильно вдивляючись у стіну, її чарівне гостре підборіддя притискається до шиї. І вона рукою тягнеться вперед: один палець трохи відведений, ніготь готовий сколупнути щось із білої фарби. Гладенька шкіра між бровами збігається в зморшку.

Рент розвертається в ліжку, вигинає спину, щоб і собі подивитися.