Чак Палагнюк - Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза (ζ історика): Дозвольте мені якимось чином стисло це пояснити. Людський мозок функціонує на чотирьох базових рівнях мозкової частоти. Зазвичай у пробудженому та збудженому стані ви функціонуєте на «бета-рівні» мозкових хвиль, що становить від тринадцяти до тридцяти циклів на секунду. У стані спокою ваш мозок переходить на «альфа-рівень» хвиль, від дев’яти до чотирнадцяти циклів на секунду. Коли ви дрімаєте й почуваєтеся сонливими, ваш мозок уповільнюється до «тета-рівня», від п’яти до восьми циклів на секунду. І зрештою, коли ви провалюєтесь у глибокий сон без сновидінь, ваші мозкові хвилі загальмовуються аж до «дельта-рівня», від одного до чотирьох циклів на секунду.

Воллес Бойер: Ніхто не каже, що ви маєте в це повірити. Ніхто не каже, що ви маєте навіть слухати це, але тільки подумайте про цю силу-силенну розумного, багатого, впливового народу, який зійшов у могилу, присягаючись, що Сонце обертається довкола нас. І також подумайте про те, що одного дня, коли ви будете мертвим і давно зогнилим, дітлахи з молочними зубами сидітимуть на уроці часової географії та реготатимуть над тим, якими дурними ви були.

Ехо Лоуренс: Колонка брязнула, й цифри перестали перевертатися. Шланг підстрибнув і завмер. Ґрін Тейлор Сіммз сунув руку за пазуху свого смугастого костюма й витяг звідти гаманця.

«Якщо вірити Чету Кейсі, — сказала я Ґріну, — ми зустріли Рента, бо ти впізнав його на розі тієї вулиці…»

Ґрін вийняв з гаманця двадцятку, ще двадцятку, червінця, п’ятірку. Витяг усі паперові гроші зі свого гаманця.

Я сказала: «Закатай свій рукав». Я сказала: «Дай мені подивитися на твої руки».

І Ґрін сказав: «Як ти гадаєш, хто вигадав цю маленьку гру, яка тобі так до вподоби?» Він сказав: «Як ти гадаєш, хто визначає поле, і прапорці, і вікно, хто пускає чутки?» Він сказав: «Як на твою думку, що станеться з Руйнувальними Ночами без мене?»

Сморід бензину довкола нас.

Ґрін Тейлор Сіммз простягнув мені купюри й сказав: «Чи не будеш ти така люб’язна купити мені трохи лакричних цукерок “Ред Вайнс”?»

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Величезне зацікавлення викликає той факт, що пересічна людина в цей містичний медитативний стан, тета-рівень мозкових хвиль, стан, якого так невтомно шукають монахи та пілігрими, впадає, просто кермуючи автомобілем. У будь-якій довгій поїздці, щоразу, як ви проминаєте час і долаєте відстань, не замислюючись над процесом, ви поринаєте в глибоку медитацію тета-рівня. Відкриті для видінь. Відкриті для свого підсвідомого. Для творчого, інтуїтивного й духовного просвітлення.

Ехо Лоуренс: Я залишила його з пістолетом, який усе ще стирчав з бака. Я зайшла досередини, купила «Ред Вайнс», розплатилася за бензин і вийшла. І — а то якже! — коли я вийшла надвір, червоного «даймлера» вже не було.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Тета-рівень мозкової активності привертає особливу увагу. Це та частота, на якій, як твердять містики, найчастіше з’являються видіння та просвітлення. У ці миті розслаблення — у ванні, за кермом, у напівсні, — коли ви спускаєтесь на тета-рівень мозкових хвиль, із пам’яті переважно виринають глибокі, віддалені спогади. Ви встановлюєте зв’язки та досягаєте одкровень.

З метою стимулювати тета-рівень мозкової активності пісноспіви тибетських монахів ведуться в монотонному ритмі, який відповідає повільнішій мозковій частоті. У барабанних культурах шамани-барабанники запускають тета-рівень, рівномірно та безперервно вибиваючи чотири удари на секунду.

Петті Рейнольдс (ζ бармен): Я стояла біля сьомої колонки. Чоловік, про якого ви говорите, був біля п’ятої. Я почула плескіт й озирнулася подивитись, і цей чоловік поливав бензином зі шланга матрац, прив’язаний до даху його червоної машини. Він був одягнений у темно-синій діловий костюм. Сиве волосся. Гарні шкіряні туфлі. Бензин усмоктався в матрац, крім кількох крапель, що побігли вниз по боках та вікнах машини. Запах стояв неймовірно задушливий.

Пам’ятаю, він заліз на водійське сидіння й поїхав. Йому довелося ввімкнути двірники на лобовому склі — так рясно по ньому тік бензин.

Воллес Бойєр: Як я вже казав, я не зустрічав Рента Кейсі, поки він не помер. Весь залишок польоту, той час, який я просидів поруч із Честером Кейсі, він намагався навчити мене неможливого. Він пив мій скотч і розповідав мені, що час — це не пряма лінія.