Володимир Єшкілєв - Адепт

Неємія— іудей, який у 445—443 pp. до н. е. відновив стіни Єрусалиму за наказом Артаксеркса І, царя і шахіншаха Імперії Ахеменідів.

Неєм., 5:12.

Аршакиди — парфянська династія царів (240р. до P. X. — 224 р. після P. X.), до якої належав цар Фраат IV.

Червень-липень.

Хазарський лікоть— дорівнював приблизно 46 см.

Ґоґ і Маґоґ — вороги Єврейського народу з Півночі, провіщені Біблією (Єзек 38:2). Згідно Книги Єзекіїля, Ґоґ є князем Роша (Скифія, Русь) в землях Маґоґа, сина Іафета (Буття 10:2).

Гедеон, Давид, Маккавеї — біблійні герої єврейського народу.

Василій І Македонянин— імператор Візантії у 867—886 pp.

Стратопедарх — один із найвищих чинів у візантійській армії IX ст.

Ані — у IX ст. це місто було столицею Вірменського царства.

Кентинарій— візантійська міра ваги, дорівнювала приблизно 15 кг.

День втечі Ашинів на захід — 631 р.

Десять стадій — близько двох кілометрів.

Павликіани— секта маніхейського напряму, заснована у 650—656 pp. Костянтином-Сильваном з Кивосу (Вірменія). Секта досягла розквіту при «єпископі» Карбісі, який збудував фортецю Тетріка. У 872 р. візантійські війська розгромили павликіан і розсіяли їх. Для секти були характерні відкинення Старого Завіту та культу Діви Марії. На богослужіннях практикувались оргії.

872 р.

Каспійське море.

Кривичі— слов'янське плем'я, яке мешкало у верхів'ях Оки, між вятичами та литовцями. Головне поселення кривичів — Смоленськ.

Угри— в ІХст. — кочове плем'я, котре мешкало біля Уральських гір. Предки сучасних угорців та ханти-мансійців.

Бейрис, або «Байрас» — дух мороку в релігіях племен Північного Уралу.

Магрібські пустелі— пустелі Північної Африки.

У часи жінок-войовниць— VII–VI ст. до н. е.

В епоху Ту-кю— 550—631 pp.

В роки Раш-Хазарі— Хазарія виникла як держава у VII ст., а біля 798 р. прийняла іудаїзм, як державну релігію.

Амос— біблійний пророк, який вийшов з пустелі на прю з царями-відступниками Ізраїлю у 750 р. до н. е.

Ахура-Мазда — верховне божество іранських аріїв, що сповідували вчення Зороастра.

Числа 22:21—23.

Єзек. 25:17.

Єремія — старозавітний єврейський пророк. Народився в сер. VII ст. до н. е. Був обраний Ягве на пророче служіння близько 626 р. до н. е. Єремія попереджав царів Єрусалиму, що їхня недбалість до віри Авраамової знищить Ізраїль і трон Давида. За це Єремію переслідували, ув'язнювали. В 605 р. до н. е. він продиктував Варуху пророцтво падіння Єрусалиму, а в 586 р. до н. е. став сучасником і свідком загибелі міста і Вавилонського полону євреїв. Згідно з переказом, Єремія, перед тимяк піти в Єгипет, де він помер, сховав Кивот Завіту в печерах гори Нево.

100 індиктів — 1500 років.

При Рамзесах— епоха XIX—XX єгипетських династій. Рамзес І став фараоном у 1306 р. до н. е. Рамзес XII скинутий з престолу у 1071 р. до н. е.

Осохорн І— другий фараон XXII династії, син Шешонка І, нубієць за походженням. Правив Єгиптом у 925—889 р. до н. е.

Пта — бог-охоронець Нижнього Єгипту, де вважався верховним божеством до введення офіційного царського культу Амона-Ра.

Пресвітер (грецьк.) — священик.

Сьомий Вселенський Собор, або II Нікейський відбувся у Нікеї 787 р. Собор відновив поклоніння іконам.

Восьмий Вселенський Соборпроходив у Константинополі у 866—867 р. На ньому відбувся «фотіонський» розкол (за іменем патріарха Фотія) Церкви на Західну і Східну.

Бут. 46:22.

3 Цар. 8:65.

Матв. 1:17.

Числ. 20:13.

Кор., 13:1—8.

св. Ігнатій Антіохійський— 3-ій єпископ Антіохії у 69 — 110 pp.