ҐадамерҐанс Ґеорґ (народ. у 1900 р.) — німецький філософ, учень Мартіна Ґайдеггера, засновник сучасної філософської герменевтики. «Кола розуміння»— специфічне поняття у філософії Ґадамера, яке передбачає, що «розуміння» можливе лише при замкненості тлумача-герменевтика одночасно як на ситуацію, сучасну авторові текста, що передбачається «зрозуміти», так і на ситуацію, сучасну самому тлумачеві.
Пімен— Патріарх Московський і всієї Русі у 1971—1990 pp.
Скрипторій— приміщення монастирської бібліотеки, де переписувались книги.
Манихеї— прибічники і послідовники пророка Мані (III ст.). У Візантії та Болгарії були відомі також як «богуміли».
Хем— гірський хребет на Балканах, який у IX ст. був природним кордоном між Візантією та Болгарією.
Індикт— візантійський вимір часу. Дорівнював 15 рокам.
Лев VI Філософ— імператор Візантії у 886—911 pp.
Антоній II Кавлеа— Патріарх Константинопольський у 893—901 pp.
Сінкелл— «радник» (грецьк.) Титул чиновника в імператорській або патріаршій канцеляріях у Візантії.
Даждьбог(або Дажьбог) — одне з імен верховного божества у поганському пантеоні слов'ян. Деякі дослідники вважають Даждьбога персоніфікацією первісного божественного принципу (на зразок «атману» індійських аріїв). У стародавніх текстах збереглась самоназва слов'ян — протоукраїнців — «Даждьбожі онуки».
Олександр III Македонський— цар Македонії у 336—323 pp. до нашої ери. Найславетніший завойовник античного світу. У IX ст. був легендарною особою, героєм численних міфів.
Велес— один з головних богів слов'ян.
Преслав— слов'янський військовий ватажок VII (?) ст.
Готи— германське плем'я, з яким східні слов'яни вели війни у III—IV ст.
Утигури— кочове гунське плем'я, що жило біля Азовського моря.
Прокопій з Кесарії(VI ст.) — візантійський історик, автор історичної хроніки «Війна з готами» (540—554 pp.).
Кий— легендарний засновник Києва (можливо V—VI ст.).
Кисик— легендарний володар східних слов'ян. Точний час життя невідомий. Згадується у «Велесовій книзі».
Аскольд— київський князь у 858—882 pp.
Ромеї— давня назва візантійців.
Тархан— почесний титул представника аристократії, родича кагана в тюркських народів у IX ст.
Тангра— верховне божество степових тюркських племен Євразії.
Жаб'є— тепер селище Верховина на півдні Івано-Франківської області.
Зміїні землі— стародавня назва Прикарпаття.
Агеоліт— «священний камінь» (грецьк.).
Аварський оселедець— Авари захопили землі східних слов'ян у кінці VI на початку VII ст. Авари мали звичай голити голову, залишаючи одне довге пасмо волосся — оселедець.
Фотій— Патріарх Константинопольський у 858—867 та 877—886 pp. Висвячення Марка у єпископи Київські відбулося біля 881 р. (За іншими даними — у період VIII Вселенського Собору 866—867 pp.).
С'єрн Хельґ— Новгородський то Київський князь Олег (882—911 pp.) з роду Рейріка (Рюрика) Еріксона Датського. Рід Еріксонів належав до священного варязького клану Інґлінґарів.
Ітхель(або Ітиль) — столиця Хазарії. Назва можливо походить від іудейського «йєтхель» — священний осередок.
Ярл— незнатний військовий ватажок або суддя у варягів.
Меотське(або Меотійське) озеро— Азовське море.
Балтавар — нині Полтава .
Валари— божество-охоронці Всесвіту у скандинавській міфології.
Ойкумена— «всесвіт» (грецьк).
Хронос— для християнина IX ст. — символ часу.
Тора— П'ятикнижжя Мойсея, перші п'ять книг Старого Завіту, основа іудейського Закону. В каббалі Тора ототожнювалась з вичерпним кодом Всього Сущого.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу