А ось воїном я ніколи не був. Скільки пам'ятаю себе сущого — був я слугою, помічником жерців у святилищі Желянського поля під Київ-городом. Про місто це на берегах Бористену в Константинополі знають мало. Мудрі люди вважають, що Київ сто індиктів тому був споруджений Олександром Завойовником [13] Олександр III Македонський — цар Македонії у 336—323 pp. до нашої ери. Найславетніший завойовник античного світу. У IX ст. був легендарною особою, героєм численних міфів.
, як одна з фортець для захисту благословенного світу від провіщених Ґоґа та Маґоґа.
Не бачив я у Києві славетних та давніх кам'яних руїн, бо місто дерев'яне, та й каменю для фортечної справи там обмаль. Не чули ми від старших жерців про Олександра, хоч ті старі знали про минуле багато: про Велесові [14] Велес — один з головних богів слов'ян.
часи та Преславові [15] Преслав — слов'янський військовий ватажок VII (?) ст.
, про війни з готами [16] Готи — германське плем'я, з яким східні слов'яни вели війни у III—IV ст.
та утигурами [17] Утигури — кочове гунське плем'я, що жило біля Азовського моря.
, що про них згадує і славетний Прокопій з Кесарії [18] Прокопій з Кесарії (VI ст.) — візантійський історик, автор історичної хроніки «Війна з готами» (540—554 pp.).
, про потоп та темряву всесвітню… А на півночі немає Маґоґа, але живуть мирні роди склавинські і войовничі варяги, що відкидають Христа.
А збудував Київ каган Кий [19] Кий — легендарний засновник Києва (можливо V—VI ст.).
, що його іменем сам град названий, і було це в часи Кисикові [20] Кисик — легендарний володар східних слов'ян. Точний час життя невідомий. Згадується у «Велесовій книзі».
, а може, й раніш. Збудований поліс на двох горах — Щекавиці та Хоривиці і має дві стіни дерев'яні та рів. На Хоривиці стоїть акрополь Київський, по-склавинськи — «дитинець». Там живуть князі-кагани. За моїх часів каганом був Аскольд [21] Аскольд — київський князь у 858—882 pp.
із північного роду Дирів, і славний він був володар. У двох походах примусив він дикі і войовничі роди деревлянські, знані ромеям [22] Ромеї — давня назва візантійців.
як костобоки, до податей щорічних, і відігнав від Бористену кочові орди Турагай-тархана [23] Тархан — почесний титул представника аристократії, родича кагана в тюркських народів у IX ст.
, і погрожував Саркелові війною так, що Хазарія втягнула свої щупальця у глиб Великого Степу.
У двадцятий чи двадцять другий рік правління кагана Аскольда почав я служіння своє на капищі ідолів Свентовита і Симарґла, що на полі Желянському між Києвом і Хорським урочищем.
Поганські боги, між ідолів яких заблукали рідні мої склавини, чисельні, як і в усіх язиків, що не вірять в Єдиного. Кожному споруджено капища, різні розміром і будовою. Те, в якому поганська омана тримала мене, грішного, було під Києвом найбільше.
Серед попелищ славних склавинів, що всіяли Желянське поле, стоїть трикутний пагорб, на ньому ж ростуть великі дуби, древні, як сама земля склавинська. Дуби високі: з їхніх вершин видно золотих коників на даху Аскольдового палацу і димну хмару на Песячому острові, де земляні люди палять вугіль і моляться Тангрі [24] Тангра — верховне божество степових тюркських племен Євразії.
.
Найстарший дуб на тому пагорбі в давні часи Велесові був розщеплений блискавкою на три частини, але живе й досі. То — Даждьбожів дуб. Даждьбогові, небесному отцю поган гіперборейських, склавини ідола не ставлять. У давні часи жрець Овой у західному святилищі Жаб'є [25] Жаб'є — тепер селище Верховина на півдні Івано-Франківської області.
, в зміїних землях [26] Зміїні землі — стародавня назва Прикарпаття.
, збудував ідола Даждьбога. Й ось невдовзі весь рід його нагло загинув. Лише молодша дочка Овоя Світилена, яка мала дар провіщення, зосталася живою й бачила уві сні світло і думала — бо була поганської віри — що світло від Даждьбога. І прорік їй Голос із світла, щоб не ставили родовичі бовванів небесному. Думаю я, що то Єдиний говорив пророчиці проти ідолів мерзенних.
Але темна була Світилена і казала всім: «То Даждьбожа воля». А син Світилени, Силеник, став старшим жерцем Желянським. Він побудував огорожу навколо розщепленого дуба. Огорожа збудована з грубезних дубових колод два лікті товщиною і висотою в п'ятнадцять ліктів. Зверху колоди загострені і на кожну насаджено череп священного коня з табуна Симарґлового. Колоди ці чорні від часу, і вночі по них повзають великі прозорі комахи, всередині яких горить мертвотно-біле світло.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу