Володимир Єшкілєв: Побачити Алькор

Якби Мармуру хтось запитав тоді, чому вона понесла свою здобич до подруги, вона б, скоріш за все, відповіла: «А фіг його зна».

— Якщо у вас уже виникли якісь запитання, Лавре Станіславовичу, я спробую на них відповісти, — люб'язно запропонував Корецький наприкінці першої години їхньої подорожі і додав: — Звісно, в межах моєї компетенції.

«Так тобі, радной, ще й компетенції бракує, — подумки пхикнув Лавр. — Але, о'кей, спробуємо тебе дещо запитати. Не побридимось. Навіть якщо ти в масонів за дрібного шниря».

— Іван Вагранович сказав мені, що на ваш Храм було здійснено збройний напад, — Лавр витягнув сотовий і ввімкнув у ньому диктофон. — Розкажіть мені про той напад детальніше.

— Це обов'язково треба записувати?

— Ви ж чули, мій шеф вимагатиме від мене звіт. Я на пам'ять не скаржусь, але звик усе фіксувати. Робота така, Романе Олександровичу.

— Ясно, — кивнув Корецький і замовк.

«Упс. Інтерв'ю закінчено», — вирішив Лавр. Але він помилився. Корецький лише взяв паузу для обдумування.

— Напад був, так, — почав він. — Учора, близько третьої ночі. Хтось намагався увійти до Храму через технічний вхід. Ви побачите, там стоять металеві двері, але замок слабенький, циліндровий. Перед тим вони отруїли собаку. Але це їм не допомогло. Коли вони відчиняли двері, спрацювала сигналізація.

— Якого типу у вас сигналізація?

— Здається, «Дунай» називається. На рух, на розбивання скла реагує. На вхідних дверях встановлені датчики…

— Зрозуміло.

— У Храмі були люди. Там у будівлі постійно живе доглядач Храму, і ще там тої ночі було два гостя. У нас, знаєте, є при Храмі щось на штиб готельчика. Кілька кімнат. Якраз позавчора брати приїхали пополювати. Там, навколо Храму, хороший ліс і сухий.

— Пополювати? Але мисливський сезон ще не почався.

— Я не мисливець, не розуміюсь на тому.

— Сезон починається у серпні—вересні. Ще мінімум півтора місяця.

— Ну, не знаю… — Корецький похитав головою. — Може, вони приїхали по мішенях постріляти, по воронах. Самі їх спитаєте. Факт той, що коли спрацювала сигналізація, вони взяли рушниці і…

— Рушниці були з ними?

— Там, на другому поверсі, є сейф для зброї.

— І вони там постійно тримають свої рушниці?

— Точно не можу сказати. Здається, так.

— А як ці ваші мисливці перебували у Храмі, якщо там була увімкнена сигналізація?

— У гостьових приміщеннях датчиків руху немає. Лише на першому поверсі і в храмах.

— Їх що, кілька?

— Sorry, — представник клієнта вибачально похитав головою. — Ми зазвичай називаємо Храмом усю будівлю, але це не зовсім правильно. У ній є різні приміщення, обладнані для вільномулярських робіт у різних градусах. Їх теж називають храмами. Для храмів різних градусів є ще спеціальні назви.

— «Вільні муляри» — це теж масони?

— Переклад з французької. Франкмасони.

— Є різниця?

— Яка? — не зрозумів Корецький.

— Між просто масонами і франкмасонами.

— Жодної. Це синоніми.

— Ясно. Так ці ваші мисливці відкрили стрілянину всередині будівлі?

— Так. Нападники теж стріляли.

— З чого?

— Це вже буде до вас питання. Там у стінах кулі позастрягали.

— Як я розумію, до правоохоронних органів ви не зверталися?

— Ні.

— І не збираєтеся?

— Ми найняли вас. У вас репутація фірми, яка здатна без розголосу вирішувати широкий спектр проблем.

— Це приємно чути… До речі, когось під час нападу було поранено?

— Одного з братів. Невелика подряпина.

— А от як ви особисто вважаєте, якою була мета нападників? — Лавр краєм ока глянув на масона.

— Невідомо, — той дивився на дорогу, втома наклала на його пташиний профіль тонку і невпевнену аристократичну тінь.

— Скільки їх було?

— Брати бачили двох.

— Відеокамери їх зафіксували?

— Ми ще не встигли налагодити систему відеоспостереження. Працює лише камера над центральним входом.

— Вони відступили до лісу?

— Так, втекли до лісу. Наші їх не переслідували.

— Зрозуміло. А у вас є здогадки, хто б це міг бути?

— Ні.

— Але в такої специфічної організації, як ваша, напевне, є вороги.

— Що ви маєте на увазі під словом «специфічна»?

— Ну, ви розумієте, я не хочу сказати про ваших нічого поганого, але існують різні думки.

— Багато публікацій про нас базуються на спекуляціях наших недругів.

— От бачите, ви самі визнаєте, що у вас є недружньо налаштовані опоненти. Тобто вороги.

— Вороги є у всіх.

— І хто ж вони, оті ваші вороги?