Роман Квант - Покарання

— Остапе, я вірю тобі. Не зважай на інших. Але я… я не знаю, як нам бути… Тато не дозволяє мені бачитися із тобою.

— Якщо причина тільки в цьому, то я не бачу проблеми. Ти доросла і приймаєш рішення самостійно.

Зоряна стривожено на мене подивилася.

— Але твоє становище… Остапе, тебе можуть знову замкнути у психлікарні.

— Мені байдуже, що станеться далі. Хай увесь світ перевернеться, але я тебе кохаю і це квінтесенція життя, — я нахилився до дівчини і поцілував її у вуста, які з радістю для мене відкрилися.

— А давай поїдемо до тебе! Я так скучила за тобою, — несподівано запропонувала вона, важко дихаючи від збудження.

Звісно, мене не довелося довго вмовляти і через пів години ми опинилися у моїй квартирі.

Після випитого вина, я перейшов до рішучих дій.

Ми продовжили любовні ігри на дивані, які понесли нас у паралельну реальністю плотських насолод, від яких втрачаєш розум. В такі моменти відчуваєш справжній смак життя і розумієш, що буває час дорогоцінний, як ніколи. Наприклад, як зараз.

— Що будеш робити далі? — спитала Зоряна.

Ми лежали голі у ліжку і вигляд її набухлих перс мене знову збуджував. Моя рука зупинилася на її стегні і повільно, легенько погладжувала. Я був повністю розслаблений і задоволений. Не хотів ні чим перейматися.

— Якби ж я знав, що завтра подарує нам новий день. Та зараз має значення лише те, що ми разом.

— То давай поїдемо кудись далеко відпочити. Ти забудеш про свої кошмари. Почнеш нове життя без наркоти.

— Гаразд. Я теж хочу розвіятися від реальності. Завтра вирушимо десь у Карпати на місяць. Якщо ти зможеш кинути універ.

— З тобою, любий, я готова на все.

Мені слова дуже сподобалися. Я розсміявся і поцілував дівчину. Ми знову зайнялися сексом, гоцанням на ліжку, стрибками та криками.

Новий день обіцяв сюрпризи.

Не дуже втішні.

Зоряна нарікала мені про шкідливу звичку палити. Мене це трохи дратувало, але я пообіцяв позбутися цієї звички. Правда, коли це буде не вказав.

Після сніданку, кожен зайнявся своїми справами: Зоряна збиралася сходити в магазин за деякими речами, а я зостався вдома писати роман. Власне, творчий процес в мене йшов чудово. Я пафосно із величезним запасом натхнення набирав літери на клавіатурі і складав їх у цілі речення. Час пролітав непомітно, швидко, як стріла, що випущена із лука.

Через дві години я зробив перерву, щоб випити кави і продумати, що писати далі. А потім я почав впадати в транс. Знову. Я відчув, що втрачаю зв'язок із реальним світом.

Ти програв ти програв ти програв ти програв ти програв

Я глянув на монітор і закляк на місці від всепоглинаючого жаху. Ці слова написав Психотроп-Маг, отже, він знову повернувся сюди. Я спробував не зволікати на це і продовжував писати роман.

… вона дивилася на рожеве марево на небі. Волосся розвівалося вітром і налазило на очі. Вона

Пальці несвідомо почали набирати інший текст.

помре. Зоряна мертва мертва Зоряна мертва Я в це не вірю.

Я закляк від жаху, коли помітив, що слово «не» автоматично хтось перекреслив лінією. Але це зробив не я. Чорт, мені терміново потрібно допомога Долини. Одному мені не справитися із надприродними силами зла. Але де її знайти? Після проходження крізь синю речовину ми загубили один одного. Треба зустрітися і раз і назавжди вирішити спільну проблему. Та чи можливо зупинити Психотроп-Мага?

Вбий Зоряну і я залишу тебе назавжди. Хочеш стати знаменитим письменником, дуже багатим? Тоді знищ її і я тобі усе дам.

— Ні, я в це не вірю, — прошепотів я, злякано дивлячись на монітор, все ще знаходячись під дією панічного страху та відчуття повної безпорадності, що засіло в середині самої душі. — Це лише ілюзія.

Ілюзія у тебе в голові. Ти вб’єш Зоряну і я тобі дам усе від життя. Інакше будеш все життя страждати. Вирішуй.

Ні, цього я ніколи не допущу. Цей дух просто знущається наді мною. Потрібно припинити грати в цю гру.

— А іди ти до дупи! — крикнув я і вимкнув ноутбук, щоб не бачити божевілля.

Після цього я полегшено зітхнув, наче отримав катарсис. Але екран знову почав миготіти і сам ввімкнувся. Я взяв себе в руки і вийшов з кімнати, щоб не дивитися на таке безумство. Потрібно припинити бачити ці галюцинації. Адже іншого пояснення цьому не може бути.

Проте, інше пояснення як раз було.

Мене тягнуло невідомою силою повернутися назад до кімнати, та сісти перед ноутбуком. Ймовірно, на мене чекають ще якісь погані послання від Психотроп-Мага. Але я почав думати про дрібниці, щоб відволіктися від страшного.