Роман Квант - Покарання

— Трохи повільніше, гаразд? Я не дав відповіді на усі запитання, бо й сам не все розумію. Але дещо спробую тобі пояснити. Оскільки, доведеться ще проводити сеанси та дослідження, то сказане мною, буде лише припущенням. Я вимушений тебе дещо розчарувати, але існування Долини та Пауло свідчить про розщеплення твоєї свідомості, себто про деперсоналізацію особистості. Це може призвести до активного стану шизофренії. Геніальність завжди ходить у парі з божевіллям. Мабуть, усі художники, письменники, музиканти та талановиті винахідці мусять розплачуватися за свій дар хворобою душі. Хто не витримує тягар, спивається або приймає наркотики. Як приклад, серед письменників, Едгар По, Вільям Берроуз, Філіп Дік. А ти наблизився зі своїм божевіллям до смертельної межі: або передозування наркотиків, нещасливий випадок або самогубства, як наприклад, в останньому випадку Ван Гог або Хемінгуей.

Ці слова мене вразили, наче холодна крижана вода, у якій тонеш.

— Не може бути! Минулого разу ви казали, що Долина — це моя майбутня реінкарнація. Я і сам у це не дуже вірю, проте, іншого пояснення немає. Тим паче, існує ще записка. А голоси так натурально я б не зміг підробити.

— Розумієш, у тебе виникають провали в пам’яті. Це не дуже часто відбувається, але такі прояви свідчать про деякі розлади у психіці. Записку ти міг написати у трансі. Можливо, це виникло із-за наркотиків, які ти раніше приймав… Твій випадок дуже рідкий, але його теж можна розібрати… Не хвилюйся так, — сказав Пилип, побачивши, що такі погані новини починають мене лякати.

Але не хвилюватися я не міг. Останні перипетії були настільки несподіваними, карколомними, що перевертали з ніг до голови увесь мій світогляд, усю свідомість, створюючи якесь метаморфозне сприйняття світу, видоспотворенне відношення до дійсності.

— Чому не чути слів, Долини, коли вона говорить про смерть у минулому житті?

— Ти і так знаєш, як померла Долина у минулому житті. Твої містичні видіння усе пояснюють. Насправді, я не виключаю ймовірність того, що ти можеш після смерті перевтілитися у тіло Долини. Тому, причину смерті у цьому житті називати не буду.

— Можливо ви маєте рацію, — задумливо мовив я. — В такому випадку вам немає сенсу мене тримати в цій психлікарні, чи не так?

Пилип подивився на мене, як на божевільного, який не розуміє цілком очевидних та банальних речей.

— Мені шкода, що ти не до кінця усвідомлюєш своє теперішнє становище. Ти втрачаєш пам'ять і робиш речі, які не пам’ятаєш після пробудження. Часом опиняєшся у несподіваних місцях і не знаєш, як там опинився, що до цього робив. А знаходячись у такому сомнабулістичному стані, людина може зробити, що завгодно. Навіть когось убити. Отже, це небезпечно для суспільства. Я розумію твій страх, але навіть реально існуючі реінкарнації не виправдовують твоїх безсвідомих подорожей.

— Що тоді робити? — розгублено спитав я. — Як далі буде?

— Треба пройти весь курс лікування до тих пір, коли ти зможеш усе контролювати та пам’ятати усі події. А до цього часу тобі доведеться лікуватися тут. Мені доведеться провести психосинтез, а також методи трансперсональної психології, які мають окультивне значення. Не бійся, я знаюсь на цих методах, але містичні переживання, розширення свідомості та зібрання до купи розщепленої свідомості допоможе тобі знайти себе без наркотиків. Усе буде проходити під моїм наглядом, так що підсвідомі страхи, медитативні техніки не становитимуть загрози.

— Але ж так не правильно! Я цілком нормальна людина. Окрім кількох наркотичних глюків я усе добре усвідомлюю. І я не хочу тут знаходитися, втрачаючи своє життя. В мене є твори, які треба публікувати. Мені треба зустрічатися із видавцями та читачами. Випускайте мене звідси! Випустіть!

Я кричав, ледве тримаючи себе в руках, а він спокійно на це реагував. Мовчки дивився, як цікавий фільм без жодних коментарів.

— Остапе, я нічим тобі не допоможу. Як лікар я не маю права тебе пускати у суспільство в такому безконтрольному стані, — спокійно зауважив він. — Наркотики привели тебе до безодні. Ти вигадав світ, де існує Долина, село Глибоководне та дух Психотроп-Маг. Але щоб це зупинити, ти повинен залишити усі наркотики в минулому. Раз і назавжди.

Я мовчу, бо від цієї думки стає страшно.

— Я не готовий до цього зараз. Це так складно, — невпевнено зауважив я.

— Усе відбувається в голові. Коли в тебе є мета, то усе зайве ти залишиш. Потрібно лише усвідомлено відмовитися від цього. Не для близьких людей і навіть не для здоров,я. А для самого себе, щоб жити повноцінним життям. Я відмінив більшість транквілізаторів, які тобі прописали тут. З твоєю нервовою системою та наркотичною залежність це може призвести до тяжких наслідків. Не вважай себе божевільним. Просто прийми це як належне. Це чергова пригода в твоєму житті, яка дає шанс почати життя з чистого аркушу. От почни спробу.