Валія Киян - Правда про секс. Ілентина

Реальність.

— Де ти пропадав? — Запитала я Юзліса, коли він появився в інтернеті.

— Гостей приймав з Росії. Був гідом по Києву. Все показував.

— Твої друзі, чи знайомі по інтернету?

— Знайомі по інтернету.

— Жінки?

— Чоловік і жінка.

— Ти на Тиху дивився? Я б сама на ній «оженилася», але ж не можу.

— Не встиг подивитися. Я читав, що ти написала, але не міг же я залишити гостей, сісти до них спиною, і «піти в інтернет».

— Це скромна жінка, вона не така «підірвана», як Киця. Ти побачиш. А то на Кицю в тебе «не йойкнуло», може на Тиху «йойкне»?

— Так, Киця трохи занадто активна.

— Юзліс, я зараз тобі подзвоню, а то мій темперамент не витримує такого повільного спілкування.

— Дзвони!

Я дзвоню. Він не може подзвонити мені, як що в нього включений інтернет, а він у нього зараз включений. Юзліс так благородно поривався взяти частину полячок, на себе перетягнути, таким чином допомогти мені і не взяв. Його стиль дуже пасивний, він дозволяє жінкам завойовувати себе, а вони не стали того робити, не завойовували Юзліса. Мої приятельки лишилися вірними мені Івану-Арію.

— Твій темперамент, там на сторінці з тебе, Івана, сексуальність б’є фонтаном. Я ще не закінчив роботу, розважав гостей, тепер потрібно закінчити. Я подивлюся на Тиху. Щоб до неї писати, потрібно перекладати перекладачем?

— Можеш писати російською мовою, вона знає російську. Такого віку вони всі знають російську, це в них був обов’язковий предмет в середні школі.

— Ілентина, давай зустрінемося, як я приїду.

— Куди їдеш? Чи надовго?

— Я такий. Зі всіма в гарних стосунках. Їду на день народження до чоловіка моєї першої дружини. В мене зараз дочка зі своєю подружкою, ми разом поїдемо.

— Вони були в тебе, коли ти приймав гостей?

— Так. Уявляєш, була ще та, комуналка.

Потім Юзліс розповідає в яких він гарних стосунках з першим чоловіком своєї покійної дружини. Ми домовляємося про зустріч і закінчуємо розмову.

Реальність.

Киця поїхала відпочивати. Спочатку на море, повернеться до дому через два місяці, як скінчиться її відпустка.

— Я уже маю вітер в волоссі. Так завжди діється, як я замикаю свої двері і в дорогу. Переді мною біля 400 кілометрів, отже це недалеко. Вже випита кава, я чекаю на Ровериста, щоб допоміг мені загрузити велосипед на багажник. Завжди, як я їду, то дивлюся на порожнє сидіння збоку і думаю, чи було б краще, як би там сидів хто? Чи добре так, як є? Поки не буде порозуміння тіл, духу і розуму, те місце буде порожнім. Ми побачимо, що час принесе. Буду листуватися з тобою. Радію, що пізнала когось, такого вразливого і милого як ти. Бувай здоровий, Арій, — написала мені Киця перед від’їздом. Що було перед тим, після того як Киця приревнувала Мовчуна і ми посварилися? Нічого на було, Киця відразу стала миритися, я також йшла їй на зустріч.

— Сьогодні роблю порядки в домі. Мовчун написав, що йде в магазин по хліб. А мені порадив сісти на велосипед. В п’ятницю вночі маю концерт, а в суботу від’їжджаю. Ще маю багато справ, в кінці кінців мене не буде два місяці в Лодзі. Мило мені, що з тобою познайомилася, це не комплімент, а моя величезна симпатія до тебе, я радію, що ти є.

Так мило, і це після того, як ми з Мовчуном обмінялися зсилками про коней, а Киця відчула там «жінку» і «розбомбила» нас обох. Сабріна тримала нейтралітет і не розуміла, що відбувається. Мовчун «психанув», і послав Кицю кататися на велосипеді. А я тихо написала Сабріні, щоб пояснити ситуацію. Почала, звичайно, від початку і закінчила приятелькою, яка закохана в Мовчуна по інтернету.

— Марго знає про це, вона вважає це дурістю. Іноді приятелька просить мене повісити для Мовчуна якусь пісеньку, він у відповідь вішає пісеньку їй. То в них якийсь знак. Не знаю, що там є важливим, але якість пісеньки не має жодного значення. — Потім прошу Сабріну не дуже критикувати такі пісеньки і наївно запитую: «Чому Марго проти, щоб Мовчун розважався по інтернету?»

Сабріна віднеслася до цього серйозно.

— На мою думку, інтернет створений для розваги. Робіть з Мовчуном і твоєю приятелькою свої справи, тільки так, щоб ні в кого потім серце не боліло. Така моя не упереджена найкраща порада.

— Сабріна, як що це ранить чиєсь серце, то скажи мені. Киця говорила, що Мовчун для неї тільки друг. Щодо моєї приятельки, то хай Мовчун вирішує сам.

Сабріна дає на це «добро». Оскільки всі є дорослі, з Кицею Мовчун давно вже тільки дружить і зараз він ні перед ким не має ніякого обов’язку, то для його розваги Сабріна не бачить ніяких перешкод. Після цієї розмови, Сабріна більше не критикувала наші пісеньки, навпаки, завжди відмічала, що вони їй подобаються, незалежно ні від чого. Схоже вона поговорила з Кицею, бо та також перестала критикувати. Перед від’їздом Киця прислала мені фото Мовчуна, Яке зробила з його згоди для мне, Арія. Ще обіцяла написати мені про батька Мовчуна, але так і не написала, хоч я й нагадувала їй кілька раз. Не знаю, що в них відбулося, передумали про те писати. Ті фото, що робила Киця, Мовчун прислав також мені, Ілентиночці, і написав тоді той лист. Після того він більше не вивішував ніяких зсилок, ні в мене, ні в Киці на сторінці, ні в кого, тільки іноді в себе про політику, та час від часу писав коментарі. В цей час Киця активно збиралася в дорогу.