Валія Киян - Правда про секс. Ілентина

— Бачили при сексі? І де ж це тоді відбувалося?

— На природі.

— На природі? Так вся молодість, рахуй, пройшла, що ж в цьому не звичного. Так що, і про груповий також не ти?

— І груповий також ні. Без твоєї допомоги ні про що писати.

— Сміливо ти взялася за мало відоме. Як же описувати те, що самій не відомо?

— З кожного по ниточці, бідному сорочка. І сама що-небудь узнаю, за одно. Опиши як ти в незвичайному місці.

— Так із ниток зліпиш, а платити за матеріал? — В Петера прокинувся дух одесита і він почав торуватися. — І бажана передплата.

— Передплата як? Залежно скільки ниток буде, чи може за кожну нитку окремо?

— В троє! Або залежить від кількості.

— Петер, давай так, ти описуєш свої відчуття в ситуації, а я по уяві, що могла б відчувати. Підійде? Це буде окремо за кожну ниточку. Опиши свій секс в незвичайному місці.

— Що ж описати, я знаю? Мінет в темному кінозалі, під час сеансу. Так і що описувати, останній ряд, сусіди не близько. Гострота відчуттів, звичайно, добавилася від місця знаходження.

— О! Який був фільм? Гострота, тому, що можуть помітити?

— Звичайно. А фільм мабуть не згадаю.

Петер ще трохи потужився згадати та так і не згадав.

Реальність.

— Киця і Іван! Що сталося? Не політизуйте!

Мовчун появився в інтернеті, коли з Кицею ми вже «побилися» і замовкли. Причина, звичайно була, Киця щось побачила в тих кавалеристах 1938 року, яких Мовчун вивісив у мене на сторінці. Мовчун вже знав, що я Арій, друг Ілентини, яка періодично заглядає на цей сайт і що це вона посилає йому коней. Ці кавалеристи були ним виставлені для неї, Ілентини, тобто, для мне, я так думала. Похвалила їх. І почалося!

— Ну що Іван може іншого написати. Перемістимо кордони, то побачимо, як буде коментувати. Очевидно, що радітиме.

— То не буде потребувати візу. — Втрутився Мовчун. В Киці не було причини на мене нападати, мабуть, ревність її змусила.

— На то виходило! Теж фанат. Я вже йду, велосипед мене чекає.

З запізненням я Іван, згоджуюся з Мовчуном, що так, в такому випадку не потрібно буде візи. Можливо то було б і все, як би я не побачила на Киціній сторінці її дебати з Мовчуном, під відеокліпом з того ж 1938 року. Спочатку вони мирно обговорювали зображене. Розпочала, як завжди Киця.

— А цілу історію розповідає Мар’ян Йонкайтіс, поет режисер, людина театру. Завжди архівні матеріали проносять дивний ностальгічний настрій. — Так мирно, майже поетично написала, Мовчун також впав в ностальгічний настрій, дата в фільмі нагадала йому сьогоднішній день.

— «Боже Тіло», сьогодні 23 червня. А я в ліжку.

Я не знаю чому він був в ліжку, з ким і що там робив. Але Киця, напевно, знала.

— Інфлюєнця не святкує. Для неї кожна пора годиться щоб вчинити атаку. Вчепилася до тебе дияволиця одна.

У відповідь на це Мовчун загнув матюком.

— Не погано нарядив її Іваном. То він розуміє без тлумача.

На цьому їхня розмова закінчилася, а мені «віжка під хвіст попала». Як би я тоді знала, що слово «інфлюєнця» означає — грип, можливо я не написала б того, але я взнала про це пізніше.

— Киця, запитуєш як я відношуся до зміни кордонів? Мені все рівно. Киця, тобі шкода території, яку Польща віддала? Та територія була з людьми. Хочеш дізнатися, що з ними стало? Всіх дорослих чоловіків вбили відразу, хлопчиків підлітків відвезли на шахти, там була дуже висока смертність. Залишили тільки жінок і дітей, з якими робили, що хотіли. Тепер ти маєш претензії до тих, що вижили? А я тебе запитую, за що ви їх віддали більшовикам?

Я не знаю, чому мені в той час згадався Кізоньки покійний батько і те що він розповідав. Я свідомо перенесла всю цю розмову на сторінку Киці. Киця появилася і прочитала написане увечері.

— Хіба ми нап’ємося, а потім поб’ємося і буде спокій.

— Киця, чому ти так ревнуєш Мовчуна? — Запитала в неї, мені здалося, Киця здогадується, хто є Іван, я тоді думала, що Мовчун не має від неї секретів.

— Чому ревную Мовчуна? Бо не знаю про що йдеться. Хіба перестала розуміти польську мову.

В цьому місці й прокинувся Мовчун та кинув нам свій наказ — «не політизувати!».

— Іван має «пердолів» від мене. І то все через тебе, встав, якась «Муза» і залагоджує ситуацію.

Киця уже була явно «на мітлі», а я старалася не конфліктувати. «Муза», отже вона знає про книгу, можливо разом читають уривки, які я Мовчуну присилаю. Розважаються, дивлячись на мої потуги завоювати Мовчуна. Не можу їх звинувачувати, я до них прийшла, не вони до мене. Пробую згладити конфлікт.