Валія Киян - Правда про секс. Ілентина

Реальність. Недалеке минуле.

Написав Петер з Одеси.

— Є задуманий сюжет? Тема?

— Так, є! То що, напишемо?

— В дистанційному режимі?

— Можна й так.

— І як тоді будувати співавторство? Як можна познайомиться з сюжетом, Ілентина?

— Можна зустрітися, або по телефону.

Петер підходив до справи серйозно і по діловому.

— Я реально зараз в Одесі, зараз не знаю як буду переміщатися по Україні. А яка ідея роману, якщо це серйозно? Чи це жарт такий?

На сайті Петер писав, що він киянин, а виявляється одесит.

— Звичайно серйозно. Можемо підписати договір про співпрацю. Зустрітися в кафе.

— З кафе поки-що не ясно, а каву уже зварив. Може поки-що скайп?

— Можна.

— Тоді включаємо скайп. З камерою?

— Поки-що без камери. Приходиться вибирати, або чути, або бачити, одночасно мій комп’ютер не тягне.

— Пришли мені фрагмент, щоб я зорієнтувався.

Довго думала, що відправити Петеру. Вибрала щось ніяке, щоб не нав’язувати свій стиль.

— Прочитав прислане. Щоб прислати фрагмент у відповідь, його потрібно спочатку зробить. Але те, що отримав не здалося мені уривком із сексуального роману. Чи я не прав?

— Не хотіла розпочинати сексуальним епізодом. Як що хочеш, для розминки і тренування, можемо написати щось невеличке, зовсім інше.

— Але ж для створення чогось сексуального характеру (роману, або чогось меншого), хіба не важливо знати, як можливий співавтор написав би про цей бік життя. Де межа, до якої він може дійти і як описує? Мені здається це необхідно для спільних спроб, — написав. Так вправно і легко відповідати питанням на питання в нас може тільки одна нація.

— Межу, до чого дійшов би співавтор, знати важливо, тому напиши. І давай вирішимо як ми співпрацюємо. В співавторстві працювала двома способами. Перший: намітить точки дотику і кожен виконує свою частину. Другий спосіб складніший.

— У себе межі я особливо не бачу. І все-таки хотілось би знати, як це у тебе, як що, щось заважає, то як же тоді подібне починати? Взявся — ходи, як в шашках. І «другий метод складніший» це як?

— Другий метод, це коли кожен робить свій ескіз, потім міняються і шматують, доопрацьовують роботу один одного і так знову і знову, до завершення. А межі, в мене немає також.

— Дуже цікава метода, але не зрозуміла остаточно. Як що нічого не заважає, то чому б не продемонструвати щось більш відверте, як на мене, це пішло б на користь.

Він явно вимагав еротичної сцени. Ніщо інше Петера не цікавило. Я наполягла, щоб він розпочав першим, Петер прислав пробу.

— «Отож… чи йти?! Вчора, вже на першому побаченні, чи не після півгодинного спілкування, він раптом запитав: «Прийдеш до мене завтра?». Очікуючи дивився прямо в очі, але й мене очима охоплював, ноги, стегна, сідниці, ніби й роздягав, та неприємно не було. А вже почалось солодке і ніби вабливе, відчуття унизу живота, знайоме, але ніби й забуте. Вона розуміла, що піти хоче, попри невизначену відповідь, що дала. Цікаво, а як саме він почне це робити? Чи буде він делікатним, або брутальним? Де і як він буде її торкатися, цілувати, чого зажадає від неї? Мабуть, він очікує, що мінет буде одразу, як вони опиняться вдвох у ліжку. Вона вже знала, що піде.»

Того, що Петер почне писати твір від імені жінки, я ніяк не чекала.

— Мені тоді що, писати? Що відчуває чоловік?

— Згідно з методом другим, то так.

Але ж я не знаю, що відчувають чоловіки, тому й шукаю співавтора. Що ж, подумала і відправила Петеру фрагмент написаного мені листа. Як що Ялтин взяв лист своєї поклонниці, то я можу взяти лист поклонника. Відправила Петеру фрагмент листа Яреми.

— «Чи це можливо, якщо я іноді лижу Вашу щільну кицьку і смокчу ваші ніпелі, а потім штовхаю мого, як камінь твердого півня у вашій мокрій кицьці, і переміщують це спочатку повільно, а потім швидше і швидше.»

Петера це надихнуло неймовірно, від імені жінки він розімлів і продовжив написане.

— «Якби ж би він не дуже поспішав, коли вже його член буде в мені, а довго й повільно водив ним всередині і трохи зверху, продовжуючи пестити мене руками й ротом і я сама трохи допомагала б направляти його в мені.»

— Те, що ти написав, Петер, є добре, але я думаю, що жінки мислять інакше.

— Хотілось би знати, як саме?

Не відповіла Петеру, як що хотів знати як мислить жінка, то чому примусив мене писати від імені чоловіка? Пишемо далі. Петер прислав наступний фрагмент.

— «Зустрілися, як домовились. Майже не розмовляючи одразу вирушили, спочатку їхали на метро, потім пішки увесь час повертаючи між однакових новобудов, казали якісь слова не важливі. Ніяких думок не було, лише передчуття, що буде зараз. У ліфті він поклав руку на сідницю, притиснув, здалось, зараз почне цілувати, але ні, а вже й приїхали. Зайшли, кімната одна, але безладу не побачила, майже на пів кімнати широкий диван, отут вони невдовзі опиняться, а поки-що, він посадив на єдине в кімнаті крісло, сказав, що піде робити каву, вийшов на кухню. Встала, підійшла до великого дзеркала у шафі, торкнулась волосся, провела долонею по обличчю треба трохи підправити помаду, але не встигла вийти в коридор, де залишила сумку, як разом з ароматом кави і туркою в руці увійшов він. Поставив турку на маленький столик, підійшов ззаду і провівши руки під моїми пахвами притиснув долонями груди.»