Валія Киян - Правда про секс. Ілентина

От так на думку Петера мислять жінки, сплять і бачать, як їх завалюють на диван, не сказавши й слова про кохання, тільки секс без зобов’язання. Про що думають чоловіки в такій ситуації? Як змогла, уявила і написала.

— «Знову «зняв» собі жінку. Вона згодилася буквально через пів години, видно «голодна». Це в мене не перша і не остання, Тьху! Тьху! Тьху! Вона мені сподобалася, довгі ноги, апетитний задок і груди, надіюся не силікон, при нагоді помацаю, перевірю. Звичайно, можна було б взяти повію, але і дорого, і абсолютно не ті відчуття, а ще «з презервативом, без поцілунків, оральний і анальний не пропонувати». Тоді немає такої насолоди. Такі жінки як ця, часто думають, як що гарно віддадуться, то я можливо закохаюся, а то й одружуся, тому стараються. Цікаво, ця згодиться на мінет відразу, чи буде: «Ні я не така, я порядна.» Приготував і приніс до кімнати каву, коли зайшов, вона чепурилася перед люстром. Перевірив груди — не силікон.»

Коли Петер це прочитав, обуренню його не було меж: «Як я могла так думати? Зовсім не знаю чоловіків!»

— Виправ! Напиши як мислять чоловіки за таких обставин.

Не написав. І взагалі писати більше не став. Не спрацювалися.

Пізніше, ми спілкувалися просто як друзі, стало зрозуміло, він свято вірить, що жінки просто мріють зробити йому мінет, і отримують при цьому шалений оргазм. Хто його в цьому переконав? Із моїх знайомих жінок, жодна, з тих що робили мінет, оргазму від мінету не отримала. Хотіла було сказати йому про це, але не стала. Мабуть є причина, по якій його подружці краще зробити йому оральний, щоб по другому не приставав. Що ж з такими претендентами початковий задум написання книжки виконати не реально. Других претендентів не було, та я уже й не шукала. Під своїм оголошенням написала, що вже співавтора знайшла. Мені ніхто не підійде, як що я хочу писати тільки з одним. Це не я вибирала, це мною вибирався той, який найбільше будив мою фантазію. Мабуть десь там, в небесах, нас обох вибрали, на мою голову. Небеса вибрали мене і поляка Мовчуна. Запропонувала йому писати разом, довго пресувала і він нарешті згодився. Згодився і все. Не написав жодного слова, але фантазію будив досконало і простір для фантазії давав безмежний.

Реальність.

Співавтор. Мовчун співавтор? Який він співавтор? Просто гарний чоловік, в якого закохалася по інтернету. Як я тільки не старалася, як не зачіпала його, скільки палких листів йому писала, він не писав. Згодився мені допомогти і мовчить. Співавтор. Я закохана в співавтора який нічого не пише. Моє кохання важко витримати, я це розумію. Тільки як мені бути зі співавтором, який не пише взагалі, не обзивається місяцями, я не знаю, що з ним, чи хоч ще живий? Як мені узнати, що відчувають чоловіки? Мовчун обіцяв допомогти, скільки часу мені чекати допомоги? Обіцяв допомагати, хай допомагає! Через пошук в інтернеті знаходжу сторінку Мовчуна в соціальній мережі. Щаслива безмежно, він живий, мабуть просто не хоче писати мені Ілентині. З ним все гаразд, але не зовсім. Його профільне фото шокує своїм саркастичним усміхом. На жаль я можу зайти на той сайт не зареєструвавшись, як мені бути? Мовчун побачить мене і подумає, що я його переслідую, так не потрібно робити. Тому я придумую образ чоловіка та записуюсь на сайт чоловічим іменем. Образ красивий, романтичний, мужній, сама б влюбилася, як би не знала, що це я. Роблю це тому, що хочу бачити Мовчуна не нав’язливо, не викликаючи підозри, тільки бачити, не більше. Побачила Мовчуна і не тільки, там був цілий його світ.

Віртуальність.

ВОНА підставила обличчя теплому вітру, розкинула руки.

— ЄЄЄЄЄ!!! ЄЄЄЄЄЄ!!!! ЄЄЄЄЄ!!!!

Потім гукає його по імені. Вітер розносить голос над водою, луною відбиває від скель.

— Де ти є?! ЄЄЄЄЄ!!! ЄЄЄЄЄЄ!!!! ЄЄЄЄЄ!!!! Я кохаю тебе!!!!

— Чому кричиш?

З тіні скелі на чорному, як ніч жеребці-однорозі, виїжджає ВІН, дивиться зверху вниз. ВОНА здивована так, що втрачає подих. Дивиться з захватом. ВІН оглядає її критично.

— Що сталося? Чому такий крик?

— Ти?!

— Я! Було досить складно, але я знайшов себе.

— Чудово! Як чудово! І ким ти тепер є?

— Я є тим, ким я є. І це добре. Мені не потрібно бути тим, ким я міг би бути, але не став. Я тепер роблю те, що маю робити і що приносить мені задоволення. Я є я! Хіба цього мало?

— Більш ніж досить! — ВОНА не може відвести погляду, знайти слів.

— Ти коли-небудь ходила під вітрилом на яхті?

— Ні! Ніколи!

— А хотіла б?

В неї загорілись очі і забракло слів, тільки кивнула. Потім кивнула ще раз.