Юрій Винничук - Ги-ги-и

— Опівночі я спущу з балькону драбинку.

І якраз вчасно, бо саме підлетів її брат і повідомив, що їм уже пора додому.

Вночі королевич сидів у кущах розквітлого жасмину і пильнував балькон. Рівно опівночі зашелестіла мотузяна драбинка, а за хвилю він уже щосили стискав свою кралю в покою.

— Я вам хочу сказати… я вас хочу попередити… — муркотіла вдова, розімліло обороняючи рештки свого гардеробу, які королевич зривав, наче лушпайки цибулі.

— Так-так, звичайно, — відповідав королевич, розкладаючи її на ліжку.

А коли і він роздягнувся і хотів уже, було, перейти до урочистої частини, вдова сказала:

— Ах, ви нічого не зрозуміли. Подивіться спочатку, яка пастка на вас чекає, — і розкинула ніжки.

Королевич глянув і скрипнув од люті зубами. З-поміж стегон визирав механізм, що нагадував млинок. Коли вдова розводила ноги, він сам вмикався і тоді лунав легенький скрегіт металу. Ніжне хурчання млинка не віщувало ані краплі задоволення.

— Чорт би його побрав, вашого брата! Таке вигадати, га? Королевич узяв зі столу олівця і всадив до млинка. Олівцем закрутило і за мить з піхви посипалося саме порохно.

— Чому ж ви мені одразу про це не сказали?

— Я говорила, та ви не слухали. А, зрештою, чи повірили б ви мені?

— Звичайно, що ні. Але врахував би і відповідно б наготовився. А то, що ж тепер робити? Мені зовсім не хочеться свого чудового розпашілого від бажання прутня перетворювати на фарш для шницлів!

— Ох, не кажіть! Він так апетитно виглядає!

— Правда? Ну, то пригостіться.

— Ах, що ви говорите! Хіба я якась… Ап… Ав… Ay… A-A… Мнц… Мнц… Мнц… Мнц… Мнц…

Потім, як це пишеться у відповідних романах, вони лежали і глибоко дихали.

— Добре, що у вас бодай у роті нема млинка.

— Хі-хі-хі… — відповіла вдова і розкинула ніжки. В повітрі поплив тихий скрегіт металу, але тепер він звучав, як музика.

— А знаєте, це навіть цікаво, — сказав королевич. — А, може, навіть і практично. Завше згодиться на господарці.

— Ах, не кажіть, — зітхнула вдова. — Насправді це муки. Мені так хочеться, щоб хтось по мені гецкав… Ненавиджу цю кляту машинку!

— А так між нами, скільки ви вже шницлів наготували для своїх кавалерів?

— Ви маєте на увазі, скількох я змолола?… Я вам скажу… Вісім.

— Мабуть, вони неймовірно верещали?

— Ще й як! Але саме цього очікував мій брат. Він прибігав і надавав першу медичну допомогу.

— Ви хочете сказати, що він і зараз чекає?

— А це вас не розгніває?

— То ви йому все розповіли? — обурився королевич.

— Якби я йому не розповіла, він би не дав мені драбинки і замкнув би двері на балькон.

— Прокляття! Це якийсь садиста!

— Що поробиш… Але він мій брат.

— Чому ж ви зі мною цього не вчинили?

— Бо… бо ви мені найбільше сподобалися. До того ж ви королевич… Єдиний син… А король ще чекає онуків.

— Гм… Я бачу, ви не позбавлена патріотичних почуттів. Це похвально… У вас нема якоїсь залізяки?

— Навіщо вам?

— А я запхаю її в цей чортів млинок, нехай там усе потрощиться.

— Ой, не можна! Це нічого не дасть. Брат зробить нову машинку і ще, можливо, хитрішу. Він ніколи не заспокоїться.

— Ну, тоді вибирайте: або я, або ваш брат.

— Якщо я маю вибирати між коханцем та братом, то виберу брата.

— До чого тут коханець? Я пропоную вам руку і серце. Жінка патріот — це моя мрія.

— Як? Ви збираєтесь на мені одружитися?… Не дивлячись… не дивлячись на те, що…

— Ну, не думайте, що я вже зовсім лопух. Я збираюся женитися на вас, а не на цій машинерії. І мусите її позбутися.

— Ви не знаєте мого брата. Він ніколи на це не згодиться, адже весь цей маєток дістався мені у спадок від мого чоловіка і, коли я вийду заміж, брат втратить усе.

— К бісу вашого брата. Я вам дав вибір, чи ні?

— Ну… ну, якщо я маю вибирати між нареченим а братом, то волію нареченого.

— Тоді, моя люба, мусите робити лише те, що я вам звелю.

— Я на все згодна заради вас.

У ту ж мить королевич упав на підлогу, почав корчитися і несамовито верещати, затискаючи в жмені низ живота. Брат не примусив себе довго чекати і примчався до покою сестри, аж трусячись від задоволення. В руці він тримав скриньку з медикаментами.

— Ага! Попався горобчику! Хе-хе-хе!

Та тільки він нагнувся над своєю жертвою, як королевич збив його з ніг, заломив руки і з вигуком «Згинь, потворо!» — штовхнув головою просто межи ноги своїй нареченій. Млинок бадьоро завищав і з подиву гідним апетитом схрумав голову нещасного брата.