Валерій Шевчук - Роман юрби

І ось вони вже на вулиці, Рая взяла його під руку, а він задер кирпу, бо не проста це річ - пройти по втиканій, ніби сонячні пасмуги, списами поглядів пащекух вулиці. Рая байдуже несла густо наваксоване личко, кучугура її волосся залишилася нерозчісана і робила те личко зовсім малим. Сонячне проміння пронизувало її тонку сукенку, і всім пащекухам, що повстромляли в повітря списи поглядів, було увіч видно, що вона принаймні без сорочки. Сочки перс виразно проступали через матерію, і пащекухи чудово бачили, що вона й без станика. І вони зашелестіли язиками, а може, це дерева ожили довкола; Вася Равлик, сколихнутий тим шумом, раптово збагнув, що гойдатися йому з Раєю аж ніяк не можна, бо вітер збиває там дівочі сукенки часом аж занадто високо. На каруселях також дівчата затискають подоли між ніг, а він напевне знав, що Рая й не подумає цього робити, отож лишалися на атракціонах хіба літачки та чортове колесо. Тимчасом вони минули вікно рябої Надьки, і звідти блиснула в їхній бік скельцем підзорна труба; біля свого обійстя заклякла з відвислою щелепою Магаданша, а що тією щелепою й поворушити не могла, то Вася Равлик був урятований від щастя слухати звук пилорами, й ніхто його цього разу тією пилорамою не розпиляв. Звісна річ, він і не подумав привітатися з Магаданшею, і через те в її очах спалахнув жовтий вогонь, а Рая не зробила цього тим більше, бо знати не знала Магаданші. Через це Магаданша, все ще не можучи приставити долішню щелепу до горішньої, ображено рушила в бік підзорної труби рябої Надьки, адже була неймовірно уражена та ображена поведінкою Васі Равлика, а Вася Равлик про неї й думати не думав, його турбувало, як пояснити Раї, чого вони не кататимуться на гойдалці й каруселі, коли вона того захоче: не робитиме ж він утіхи численним роззявлякам Раїними знадностями. Отож він вирішив завести її до кімнати сміху, але вона там навіть не усміхнулася, хоч він, Вася Равлик, аж за живіт брався. Тоді Рая поводила в його бік оком, а личко її залишалося так само холодне й завмерле. Зате біля гойдалок вона ожила, але він потяг її далі.

- Ти ж казав, що на гойдалки йдемо, - мовила Рая.

- Казав, а передумав, - категорично відрізав Вася Равлик.

- А я хочу на гойдалку, - примхливо сказала Рая. - Ти обіцяв.

- Обіцяв, бо не подумав, - зашепотів Вася. - Глянь, як у дівчат плаття злітають.

- Так що, коли злітають? - спитала наївно Рая.

- Забула, що ти без нічого? - прошепотів Вася Равлик.

- Не забула, а шо?

- А те, що все твоє буде видно, - вже сердито сказав Вася.

- То й хай.

- Не заводь мене. Купиш білизну чи джинси, тоді підемо.

- А ти мені даси гроші на джинси? - спитала Рая.

- Дам, - так само сердито сказав Вася і поволік її від гойдалок. - Зовсім сорому не маєш!

- Як це не маєш? - спитала наївно Рая.

Але він потяг її і повз каруселі, хоч вона й на каруселі озиралась, адже обіцяв і каруселі. Вася ж зупинився тільки біля літачків.

- Не побоїшся? - спитав.

- Нє, - мовила Рая.

- Чекай, візьму квитки. І на чортове колесо підемо.

Стояла біля літачків байдужа й покинута, несмачно вдягнена й несмачно нафарбована, розпатлана, і до неї раптом підійшов так само нечупарно одягнений і розпатланий хлопець і щось їй сказав. Рая засміялася, хлопець узяв її під руку й повів геть, але Вася Равлик з квитками ледве їх наздогнав. Він схопив молодика за плече, і те безвольно смикнулось.

- Ти чого, зараза, забрав мою дівчину, - дихавично сказав Вася.

- Маруха сама пішла, - криво всміхнувся патлань.

- Пшов вон! - тупнув ногою Вася Равлик. - Морду тобі розвалю!

- Брось, паря! - сказав, криво всміхаючись, патлань. - Міліції всюдова повно. Хочеш поговорить, отойдьом!

- Я ще тебе знайду, - сказав Вася Равлик і повів із собою Раю, бо в їхній бік і справді вже дивився міліціонер.

- Ми ішо стукнемося! - сказав патлань.

- Чого ти з ним пішла? - люто спитав Вася Равлик.

- А ти не казав, щоб не йти, - злякано сказала вона.

- Ти що, хочеш покинути мене? То я тебе не тримаю.

- Це він мене повів, - злякано сказала Рая.

- І ти йдеш за кожним, хто тебе поведе?

- Ну да. А шо?

Щелепа у Васі Равлика відвисла десь зовсім так, як недавно у Магаданші, й він з відразою відчув, що стає схожий на ту чортову пащекуху. Ні, Рая вражала його не раз, але її здатності вражати залишалися невичерпні. Однак, Вася не для того вийшов на люди, щоб із нею скандалити.

- Будеш кататися на літачках? - спитав сердито.

- Ну да. Ти ж обіцяв.

Вона влазила до літачка, при тому плаття в неї аж так оголило ноги, що це викликало глибочезний інтерес в зарослого щетиною молодика, котрий біля тих літачків стояв. Вася Равлик позеленів, Рая ж лишалася незворушна, а коли вони закрутилися, то навіть трохи заусміхалася. Коли ж літачок зупинився, вона легко зіскочила на землю, а Вася Равлик ледве з літачка виліз - його понуджувало. Зарослий щетиною молодик усе ще стояв на місці й дивився на Раю з таким же інтересом, і Вася поспішив її від цього небезпечного місця відвести; вона ж, здається, розглядин щетинистого так і не помітила. Тоді Вася полапав те місце в піджаку, де була внутрішня кишеня, і, налапавши там згорток грошей, зітхнув і запропонував Раї піти в місто й купити джинси.