Харукі Муракамі - Танцюй, танцюй, танцюй. Том 2

— Послухай, Джун. Навіщо ти прийшла до мене? — запитав я.

— Бо сказали прийти, — відповіла вона як щось само собою зрозуміле.

— Хто?

Вона здвигнула плечима.

— Прихильний до вас джентльмен, який не захотів назвати свого імені. Він заплатив. Із Японії. За вас. Мабуть, ви здогадуєтеся, про кого йдеться?

«Хіраку Макімура», — подумав я. Це його обіцяний «подарунок». От чому її зап’ястя перев’язане рожевою стрічкою з бантиком. Напевне, він вирішив, що, купивши мені жінку, вбереже Юкі від небезпеки. Практична людина! Справді практична. Я навіть не розсердився — навпаки подумки щиро похвалив його за винахідливість. Що за світ! Усі тільки те й роблять, що купують мені жінок.

— Заплачено до самого ранку. А тому досхочу розважмося! У мене прекрасне тіло.

Джун підняла ноги, скинула рожеві босоніжки і в спокусливій позі розляглася на підлозі.

— Послухай… Вибач, але я не можу… — сказав я.

— Чому? Ти що — гомик?

— Та ні… Річ не в тому. Просто ми з тим джентльменом, що за все заплатив, по-різному думаємо. Тому спати з тобою я не можу. Розумієш, у мене інша логіка…

— Але ж гроші вже заплачено. І повернути їх не вдасться. Крім того, пересплю я з вами чи ні — про це ваш благодійник не дізнається. Я ж не доповім йому по міжнародному телефону: «Так, сер! Я тричі з ним трахнулася!». Отож переспите ви зі мною чи ні — все одно нічого не зміниться. І логіка тут ні до чого.

Я зітхнув. І ковтнув джину з тоніком.

— Не вагайтесь! — просто сказала Джун. — Буде приємно, не сумнівайтесь.

Я розгубився. Щось обдумувати, щось собі пояснювати ставало дедалі важче. Сякий-такий день нарешті скінчився, я заліз у ліжко, загасив світло і вже збирався поринути в сон, та раптом у кімнату вторглася незнайомка й запропонувала зайнятися любощами. Який жахливий світ!

— Послухайте, може, ще джину вип’єте? — запитала вона. Я кивнув, вона сходила на кухню і принесла ще дві порції джину з тоніком. Увімкнула радіо. Поводилася вільно, як у себе дома. Зазвучав хард-рок.

— Сайко! [37] Найвищий клас ( яп.). — вигукнула вона по-японському. Сіла поряд, сперлася на мене і сьорбнула джину з тоніком.

— Не треба до всього так прискіпуватися, — сказала вона. — Я — профі у своїй справі. І про все це знаю більше за вас. Нема тут ніякої логіки. Тому покладіться на мене. А той японський джентльмен нам тепер ні до чого. Ми вже не в його руках. Самі — я і ви — вирішимо, що нам робити.

І Джун провела ніжно пальцями по моїх грудях. Я відчув, що багато в чому заплутався. Мені навіть здалося, що я не проти того, щоб переспати з повією, якщо це заспокоїть Макімуру. І що вже краще на це піти, а не вести пустопорожню балачку. Це ж просто секс. Ерекція, акт, еякуляція, от і все.

— О’кей, почнімо, — сказав я.

— От і молодець! — похвалила Джун. І допивши джин з тоніком, поставила склянку на стіл.

— Тільки застерігаю — я сьогодні страшно втомився. А тому на жодні надмірності не здатний.

— Я ж сказала: покладіться на мене. Сама все зроблю, від початку до кінця. А вам краще спокійно лежати й не ворушитися. Тільки спочатку я хочу, щоб ви зробили дві речі.

— Які?

— Загасили світло й розв’язали стрічку на зап’ясті.

Я загасив світло й розв’язав її стрічку. І пішов у спальню. У темряві за вікном видніла антена радіовежі. На самому її вершечку блимали червоні вогні. Я ліг на ліжко й бездумно поглядав на ті вогні. З радіоприймача все ще линув хард-рок. «Просто фантастика!» — подумав я. Однак усе це було реальністю. Безсумнівною реальністю, хоча й із дивним відтінком. Джун притьмом зняла плаття, потім роздягла мене. Може, не так, як Мей, але все-таки вона вміло справлялася зі своїми обов’язками повії й цим, видно, пишалася. Пальцями, язиком і ще хтозна-чим вона успішно розпалила мене й під ритми мелодії «Foreigner» довела до оргазму. Ніч тільки починалася. Над морем плив місяць.

— Ну, як? Добре?

— Добре, — відповів я. І це була чиста правда.

Ми випили ще по одній порції джину з тоніком.

— Послухай, Джун… — сказав я, ніби раптом щось згадавши. — А минулого місяця ти часом не називалася Мей [38] Травень (англ.). ?

Бона радісно хихикнула.

— А ви забавна людина! Я люблю жарти. По-вашому виходить, що наступного місяця я буду Джулі, а в серпні — Оґі [39] Джулі, Оґі — пестливі форми імен Джулія та Августа, від англ. July (липень) та August (серпень). ?

Я хотів сказати, що не жартую. Що минулого місяця справді спав із дівчиною на ім’я Мей. Та, звісно, говорити про це не годилось. А тому я промовчав. І поки мовчав, вона ще раз збудила мене своїми професійними хитрощами. Вдруге. А я справді нічого не робив, просто лежав, не ворушачись. Вона з усім упоралась — як на бензоколонці з передовим автосервісом, коли досить там зупинитися та передати ключі, й тобі все зроблять: бензину заллють, авто помиють, тиск у колесах перевірять, мастило замінять, вікна протруть, попільницю вичистять. Та хіба це можна назвати сексом? В усякому разі, все це скінчилося десь по другій ночі, й ми задрімали. А коли я прокинувся, ще не було шостої. Все ще грало радіо, не вимкнене з вечора. За вікном уже розвиднілось, а серфери, ці вранішні пташки, вже розміщували вздовж морського узбережжя свої пікапи. Поряд зі мною, скрутившись калачиком, міцно спала Джун. На підлозі валялися рожеве плаття, рожеві босоніжки й рожева стрічка. Я вимкнув радіо й поторгав її за плече.