Марія Матіос - Кулінарні фіґлі

І закидаєте в окріп, надавши форми ахілесової п'яти чоловіка.

Як? Ви прожили з ним – надцять і трохи більше років і не знаєте найвразливішого його місця?! Ага! Здогадалися – бо усміхнулися.

Але все ж рекомендую не називати вголос назви, якщо він і справді має проблеми із п'ятою, умовно кажучи. Образиться. Краще поруч із цими сирними кульками нібито ненавмисно відкрийте сторінку з роману «Учора нема ніде» і підкресліть те місце, де сказано про два соромливі горішки із долини чорних троянд.

Розумієте, як це романтично?

Є надія, що не образиться, а втішиться за натяк, ще, чого доброго, почне думати про ту Вашу долину, в якій не блудив уже бозна-скільки…

Ви й далі не розумієте, чому так названа ця проста страва? А тому, що увесь цимус, тобто весь смак і неповторність – у підливі, про яку я Вам зараз розкажу.

На сковороді треба підсмажити мелені сухарі, додавши трошки масла, а потім влити туди меду. І ось оцю потемнілу чи поруділу медову помадку вилийте на сирні кульки-горішки.

А решту – дофантазуйте…

Що це Ви, моя золота, насупилися, як індичка без індика чи теличка без бичка, і готові мене пошматувати?

А-а-а… То так і скажіть, що Ви сердиті на нього звечора!

Ну і нехай собі.

Хіба Ви ще не зрозуміли, що кухня – це дуже точний інструмент для помсти чи покарання?

Це Ваша ексклюзивна пенітенціарна система.

А-а-х… Ізвечора Він сказав чортзна-що у Ваше чутливе вушко, яке не пропускає не тільки жодного звуку, а навіть інтонації, з якою той звук вилітає з його твердого горла?!

Ми йому зараз влаштуємо!!!

Я пропоную не чорт знає що, а тільки хтозна-що для чоловіка. Він же вчора сказав хтозна-що, а Ви цим бумерангом сьогодні бац – і припечатайте песиголовця. Побачите, як увечері повзатиме аеродромом Вашого ліжка, вимолюючи хтозна-що для свого невтоленного хтозна-чого.

А Ви йому – дірку од бубличка!

Ви думаєте, це я отак собі заговорила про казна-що!

Нібито робити мені нічого!

Я, як хочете знати, також буваю люта на свого. Отоді я отак – щоб не видно злості – гострозубою гадючкою викладаю перед ним хтозна-що: фаршировані бублики.

Хоп! Це – як удар під дих! Йому перехоплює дихання, бо Він знає, що бублики від Мене, це все одно, що гарбуз женихові від дівки.

Ох, яким же солодким, винахідливим, незбагненним і казна-яким стає мій любий чоловічок, як тільки перед носом йому запахнуть бублики з духовки!..

Ох, яким же змієм-спокусником дивиться він на ту смакоту (не на мене), подаючи перший умовний знак про усвідомлення своєї провини переді мною!

А другий знак – це чиста від страви тарілка. А третій – ласий погляд у бік спальні. Сказано ж бо, що прийдуть до тебе три празники в гості.

У хвилини найбільшої лютості раджу і Вам взятися за бублики. І не треба сварки. Хай знає, Ваше чудо горохове: бублики на столі – сварка на язиці.

А чоловіки страх як не люблять сварливих жінок. Він легше з'їсть кілограм того хтозна-чого, аніж вислуховуватиме Ваші образи.

Отож, тореадоре у спідниці, сміливіше до бою! Витягуйте на світ Божий в'язочку мініатюрних бубликів, навіть якщо вони дворічної давності!

Замочуйте їх на дві години в молоці. Після того обкачайте в муці, яйці, обсмажте на сковороді з одного боку.

Тоді зверху на обсмажений бік покладіть фарш: кульки м'ясних чи рибних фрикадельок, чи тефтельок,

чи кульку сиру із сметаною,

чи натертий твердий сир із вареним яйцем і сметаною,

чи ще казна-що.

На фарш витисніть горошину кетчупу, на кетчуп покладіть зелень – і легкої і щасливої дороги! або, як кажуть, румуни drum bun! – покладіть в розігріту духовку на 10-15 хвилин.

І хай Його нечиста сила годує, пере шкарпетки і спить з ним, якщо Він не зрозуміє, що злостити Вас не слід!

І хай тішиться, що таки заробив від Вас не дірку од бублика, а фаршировану дірку.

А Ви мовчіть, що й не думали пригощати його діркою від бублика, бо й справді: чоловік все-таки. У гаманці і в штанах щось та є, виправдовують у наших Розтоках кожного чоловіка.

Хоча, любі мої, може, він не такий вже й поганий, як ми іноді думаємо. Ось бачите, як розчулили Ви отим – нічого робити – свого чоловіка.

І його настрій поганий минає.

І Ваша роздратованість розтоплюється, як маргарин на вогні.

Вони ж, як великі діти, наші любенькі чоловічки. Нашкодять – і в кущі або за нашу спину. І мовчать, як партизани під час тортур, про причину своїх душевних мук.