Мирослав Дочинець - Многії літа. Благії літа

Срібло-злото тягне в болото.

Біда вимучить, біда й виучить.

Голого ремінь гріє.

Яка приправа — така й потрава.

Добре все знати, та не все робити.

На чужій стороні поклонися й вороні.

Кедь мусиш, то й камінь укусиш.

На чужому полі неє волі.

З панами не міряйся руками.

Когут не запіє, а день буде.

Біда розум гострить.

На всяку гадину — своя рогачка.

Глядай не долю, а волю.

З однієї рісочки вінок не сплетеш.

Дома і солома їдома.

Вчися не до старости, а до смерти.

Яка головочка, така й бесідочка.

Доки розумний думає, дурний уже робить.

Порожня бочка шумить, а повна мовчить.

Око далеко видить, а розум дальше.

Ранній пізньому не кланяється.

Без роботи день роком стає.

Яка лата, така й плата.

Слова — блудо, а робота — чудо.

Дерево родить, а чоловік робить.

Раннє потя росу п’є, а пізнє — сльози.

Роботі як не сядеш на горб, то вона тобі сяде.

Не вчи ученого їсти книша печеного.

Ремесло — не коромисло, плече не давить.

Чужими руками добре гада імати.

Зроби днесь, а з’їж завтра.

Ліпше нині воробок, чим завтра голубок.

Не наївся — не налижешся.

Ко міняє, тот не має.

Честуй учителя, як родителя.

Коваль клепле доки тепле.

Як не народився з головою, не бери руками.

Серенча без розуму — дірява тайстра.

Чекай, неборе, долі в дірявій льолі.

Найшов — не скач, загубив — не плач.

Щастя розум відбирає, а нещастя вертає.

Жура сорочку не дасть.

Від жури й кучері січуться.

Заздрий від чужої серенчі сохне.

Не все кивай, що по воді пливе.

Залізо іржа їсть, а заздрість чоловіка.

Від скупості серце кам’яніє.

Скупі складають, а щедрі з’їдають.

Менше вкусиш, скорше прімкнеш.

Німа, глуха — менше гріха.

Тихий комар, а в вухо залізе.

Грань і під попелом добра.

Не позирай високо — запорошиш око.

І когут на смітті гордий.

Чим більше мачку гладиш, тим вище горб піднімає.

Хвалену дзяму на двір уливають.

Чужого не гуди, свого не хвали.

З пустої трави не буде доброго сіна.

Ганьба — не дим, а очі їсть.

Свині все полуденок.

Скорий спіх — челяді сміх.

Бійся пса того, що лащиться.

На язиці медок, а на гадці ледок.

На мед мух імають.

Ко знає брехати, тот знає і красти.

У закритий писок муха не залетить.

Порожній млин і без вітру меле.

Сила воляча, а розум курячий.

Куди вітерець, туди й розумець.

У сердитого й коліна гострі.

На готовий хлібець найдеться їдець.

Гуня лежить, а дурень дрижить.

Сюди ник, туди ник — день невелик.

Голоден — робити не годен, як ся наїв, то лиш би сидів.

Лежача борона скоро заіржавіє, лінивий чоловік скоро постаріє.

Хто терпен, той спасен.

Біг високо, цар далеко.

Із честю підеш через світ, а без чести ані до сусід.

Із чужого коня лізь серед болота.

Ситий голодному не вірить.

Що очима видить, руками не лишить.

На двох конях не всидиш.

Поїв сметану, поїж і дзер. Прибери пня, дані му ім’я.

Може рости і шовкова трава, як мого коня не буде.

Єдиначок — шибенячок.

Любімося по-братськи, а рахуймося по жидівськи.

Не все тот їсть колач, кому ся пече.

Де хліб та вода, там не є голода.

Не смійся на похороні, не плач на свадьбі.

Благоє теля дві корови уссе, а норовоє і єдну не годно.

Тяжка тайстра повна, порожня тяжча.

Коби здоров’я, гріхи будуть.

Не дай Боже з Івана пана.

Научить біда попити, коли нічого ся вхопити.

Людей доста, лише чоловіка мало.

У круте дерево кривий клин б’ють.

На голого дриґота.

Дурного не ради, розумного не вчи.

Жіноча краса, чортів престіл.

Не фарбуй білим біле.

(Сохташ — це повір’я, звичай, але не забобон)

Двічі не здоровкатися — бо посуд буде битися.

Напився води, решту з горняти не виливай у відро — бо криниця не буде прибувати.

Сміття з підметеного двору бодай жменьку на вулицю тупнути — щоб усе недобре з чужими ногами пішло.

Насіння нікому не зичити, доки сам не посієш.

Пораючись на дворі чи на городі — двері приперти віником. Недобрий гість не внадиться.

Коли розв’язуєш вузлик — дуй на нього. Одразу розв’яжеться.

Якщо в хаті щось не можеш знайти — перев’яжи ниткою ніжки столу. І уважно ще раз оглянься.

Якщо годинник перестав ходити — дай йому відпочити. А потім знову заведи.

Хворий чорний одяг нехай не одягає.

Болить голова — на старий хрест пов’яжіть хустку, нехай там повисить. Хворіє дитина — покладіть під хрест іграшку.