Мирослав Дочинець - Многії літа. Благії літа

Ким ти є зараз і що ти робиш зараз — це має сенс. А не те, ким ти був і що ти робив.

Якщо не можеш сотворити благо, то хоча б відійди від зла. Це перший крок до блага.

Не варто говорити про щось серйозне більше півгодини. Бо тебе не слухатимуть. Багато говорячи, скажеш багато дурниць.

Уникай брехні, але й правду не всю кажи — щоб не ранити, не образити когось.

Коли мене довго немає вдома і я вертаюся, то бачу як мої кущі радо тремтять листям. Бо я з ними розмовляю.

Ми нічого не даємо цьому світові. І нічого не забираємо в нього. Це світ усе нам дає і все забирає. Ми — як піщинки ріки часу. Золоті піщинки.

Гіркі тому віки, кому треба ліки.

Вечір покаже, який був день.

Ко мало не хоче — много не дістане.

Дірявий міх нико не наповнить.

У п’яниці цураві ногавиці.

Много цвіте, а мало достигає.

Чим ся сказиш (зіпсуєш), тим ся і поправиш.

Очам страшно, а руки вчинять.

Із-за дурної голови ноги не мають спокою.

Нехотя-нехотя з’їж і крихотя.

Де хліб і вода — не буде голода.

Цімбори (друзі) — злодії твого часу.

Кіть не маєш ворогів — щастя тя лишило.

Якщо чоловік знає міру, то знає все.

Жити надійся, вмирати ладися.

Хижа не церква, люди — не ангели.

Над іншими посмієшся — над собою поплачеш.

Імив — тягни, зірвалося — не твоє було.

Кінь на чотирьох ногах, а шпортається.

Коби здоров’я, а гріхи будуть.

Доки молотиш, доти чир колотиш.

Де все гостина — там голод дихає в спину.

Многі ворони і коня вбалять.

Кого болить, най ся гоїть, а ко ся лічить — тот ся калічить.

Не той сильний, ко б’є, а той, ко удержить.

Ко ніж має, тот і солонину ріже.

Ніщо так не гріє, як лопата.

Душа не зношується, як топанки.

Розум силі не завада.

Ситий пес із горазду біситься.

Під кінець батуг лускає.

Маленька грудка, але сиру.

Щербатий погар не б’ється.

Здоровому кірочка, хворому — курочка.

Хоч горі, хоч долі — не є так як домі.

Глибока вода не каламутиться.

Покора стіну пробиває.

Розумний пес на вітер не гавкає.

Чесному честь і під лавицею.

Добре далеко розходиться, а недобре ще далі.

Робиш добро — не лайся. Робиш зло — зла варуйся.

Добре діло роби сміло.

За науку цілуй в руку.

Мовчання гнів гасить.

Не обходь живого, не глядай мертвого.

Чужоє не бери, своє не попусти.

Зароблена копійка ліпша за крадений рубель.

Вечерю не зич — без боргу встанеш.

Ліпше своє латаноє, як чужоє хапаноє.

Кедь робиш махом — піде прахом.

Не лакомся, Грицю, на дурницю.

Правду в болоті не затопчеш.

Ко бреше — тому легше. А ко правдує — бір дує.

Пси виють, а місяць світить.

Вола в’яжуть мотузом, а чоловіка — словом.

Ко мовчить, тот двох навчить.

Не роби з писка вершу.

Від теплого слова і лід розмерзне.

Слово старше за гроші.

Тихо ходи, густо міси.

Не крути словом, як пес хвостом.

Не кажи, що знаєш, та знай, що говориш.

Дурний язик голові не цімбор.

Орел мух не ловить.

Що буде, те буде, а двох смертей не буде.

Пішого орла і ворона клюне.

На смілого пес гавкає, а бояжка кусає.

Кедь боїшся — не роби, а зробив — не бійся.

Не все, що сіре, вовк.

І смілого вовки з’їдять.

Ко зі страху вмирає, то тому свині дзвонять.

Держи ноги в теплі, голову в холоді, черево в

голоді — не будеш хворіти, будеш довго жити.

Менше ходи в гості — здоровіші будуть кості.

Череп’я довше живе, як цілий горнець.

Як на душі, так і на тілі.

Весело думаєш — здорово живеш.

Краса до вінця, а розум до кінця.

Який корч, такий і прутик.

Від кривого дерева крива й тінь.

Немає ліпшого цімбора як добра жона.

Живіть між собою як риба з водою.

Хижу руки підпирають.

Чоловік пахне вітром, а жона — димом.

Від свого роду не бреди через воду.

Хто приходить рано, тому дано.

Звідки прийшло, туди й пішло.

Не звідай старого, звідай толкового.

Позирай під ноги: гроші не найдеш, зате ніс не розтовчеш.

Не все перескакуй, деколи й перелізь.

Не бійся, не журися, але сокотися.

Наперед не висувайся, а ззаду не лишайся.

Ко звідає, тот не блудить.

Не кивай нікого і не бійся нічого.

Ко в дорозі, тот і під возом, і на возі.

Далеко, та легко, а близько — та слизько.

Ко куртим путьом ходить, тот дома не ночує.

Пожалієш гвоздик, загубиш підкову.

Коли орати, а коли на пищальці грати.

Ко сіє, тот ся надіє.

Не земля родить, а руки.

Чужим потом не нагрієшся.