Галина Вдовиченко - Купальниця

— У рекламному ролику, — каже вона. — А що не так? По-

гано? Чи довго? Давай ще раз спробую.

— Давай, — погоджується він.

І з брами випорхує зовсім інша героїня — імпульсивна та

жвава. Вона мало не збиває Гєнека з ніг. Різким рухом відво-

дить пасмо волосся від обличчя, складає дитячим жестом паль-

ці в кулачок на підборідді:

— Це ти? — на видиху.

Це зовсім інше «це ти?».

Гєнек мовчить, він шокований.

— Ще раз, — каже він, і обом спадає на думку паралель з не-

щодавньою репетицією.

Кароліна робить два кроки в браму, виходить з неї, голова

опущена, дивиться під ноги, обминає Гєнека, зупиняється і не-

впевнено озирається, як ніби почула знайомий парфум. І каже

просто, без запитальної інтонації, лише констатуючи факт:

— Це ти.

— Охрініти, — каже Гєнек. — Охрініти, Кароліно. Завтра по-

кажемо Космосу. Усе це від початку до кінця, усі варіанти.

— Якому Космосу?

Він пояснює, що Космос — це той режисер в арафатці, його

так називають за любов до слова «космос» та похідних від ньо-

го, і за подібність на героя фільму «Бригада», вона що, не заува-

жила цього?

— Слухай, Гєнеку, — у Кароліни до хлопця пропозиція є. —

Ти не міг би зробити одну річ…

170

— Яку? — з готовністю озивається він.

— Ти не міг би замінити своє улюблене слово якимсь ін-

шим, подібним, скажімо: оніхріти? Принаймні коли ти зі

мною. У мене на такого роду лексику від близьких людей —

неадекватна реакція.

— А-а-а! — радіє Гєнек, заскочений формулюванням «від

близьких людей». — Ну не знаю, не можу тобі цього обіцяти.

Спробую.

З кухні лунали голоси, там співали — чоловіки і жінка, во-

ни — звичайними, а вона — дуже високим голосом, ну про-

сто колоратурним сопрано. Тріо злагоджено виводило «Ой

ти, дівчино, з горіха зерня…». Спершись головою на кулак, Олег, який не знав слів пісні, майже синхронно з Сашунею

та пані Стасею активно ворушив губами: «Тебе видаючи, лю-

бити мушу…». Він зніяковів, зустрівшись поглядом з Каро-

ліною.

— Оххр… — сказав Гєнек, коли всі замовкли. — Згоріхі-

ти! — Його переінакшене слово-оцінка прозвучала цілком пе-

реконливо. І повторив, перезирнувшись з Кароліною: — Зго-

ріхіти можна! Так нормально звучить?

Повільний поворот голови Олега та вичікувально-байду-

жий погляд засвідчив: йому не подобалась ані ця репетиція, на яку він відпустив Кароліну до глибокого вечора, ні невідо-

мого походження блиск в очах Кароліни, ні надмірно підне-

сений голос Гєнека.

— Ходімо спати, — тільки й зронив Олег.

З усіх їхніх ночей це була перша без слів, без ніжності, без

магії доторків — суцільна механіка руху. Олег намагався

узяти реванш, не помічаючи, що нічого не набуває, а лише

втрачає у цій прямолінійній жорсткій затятості будь-що до-

вести свою перевагу, своє право на цю жінку. У розпал без-

душних любощів Кароліні спало на думку, що вона гратиме

171

в тій виставі, репетицію якої вона бачила сьогодні. Раніше

в такі хвилини вона ні про що не думала, мозок відключав-

ся, панували лиш відчуття та фантазії, вибухали в кожній

клітині імпресіоністичними барвами. Іноді це був нестрим-

ний сліпий політ на запаморочливій висоті серед молоч-

них хмар, аж поки не давалося чути наближення грозової

хмари, і вона влітала в неї у той момент, коли весь простір

навколо і всередині починав вібрувати й пострелювати

електричними зарядами, які раптом осідали мурашками

вздовж стегон, і небо стрясало від зіткнення протилежно

заряджених сутностей. Яскраві спалахи внутрішнього світ-

ла супроводжувала тимчасова глухота, правдива втрата

сприйняття сторонніх звуків, хтось міг зайти до кімнати —

вона б не почула. Так було ще зовсім недавно. А тепер вона

зауважувала гру вуличного світла на віконній шибі, і чула

шум запізнілого трамвая, і легке постукування у підвікон-

ня перших важких клаптів вологого снігу, нічної хляпавки, яку вона накликала своєю уявною парасолькою…

* * *

Космос слухняно дивився, що йому показували. Було поміт-

но, що на нього це не справляє очікуваного враження.

— Ну, можемо спробувати… Як тебе звати? Можемо спро-

бувати тебе, Кароліно, у другому складі на роль попутниці, замість Гані.

Ганя з історичного, як висловився Космос, невчасно зава-

гітніла. А Гєнек доволі переконливо збрехав, що дівчина, яку

він привів, ходить на підготовчі курси, що вона вступатиме