Наталія Гурницька - Мелодія кави у тональності кардамону

— Я нічого не вимагала від нього. Він сам… У мене буде його дитина.

Тереза майже з жалем глянула на Анну.

— Мій брат ніколи не залишить тебе і дитину без допомоги. Такі справи взагалі дуже просто залагоджуються. Зовсім не обов’язково все це афішувати.

Анна з тугою глянула кудись у простір. Відчувала невмотивовано сильне бажання встати і піти геть.

— Запізно щось таке говорити. Всі вже знають.

— Не всі, а лише ті, кого це безпосередньо стосується. Сторонні люди нічого не зрозуміли. Це ще не глухий кут, а лише привід замислитись над майбутнім. Ти ж не хочеш, щоб твоя дитина все життя відчувала на собі наслідки вашого з Адамом гріха? Тобі теж добра репутація не зашкодить. Якщо знайти чоловіка, який погодиться взяти тебе заміж, то…

Анна з жахом глянула на Терезу.

— Я ніколи на таке не піду… Я не можу… Ні…

— Зачекай. Не гарячкуй. Вислухай спочатку. Ніхто ж не каже, що це має бути справжній шлюб. Досить, щоб тебе вважали заміжньою, а жити з цим чоловіком тобі зовсім не обов’язково.

Мовчки підвівшись, Анна підійшла до вікна, розсунула штори, навстіж розчинила вікно і хапнула повітря ротом. Так гостро відчувала брак повітря, що майже не могла дихати.

Анна поривчасто розвернулася і глянула на Терезу.

— Адам ніколи не дозволить мені вийти заміж, а тепер, коли я ношу його дитину, — тим паче.

Тереза скептично скривилася.

— Адам мав би думати головою, а не сама знаєш чим. За своє життя він мав не лише двох дружин, але й доста коханок. Не розумію, невже йому тебе не шкода?

Відчуваючи, що її зараз знудить, Анна міцно притиснула долоню до рота і прожогом вилетіла з кімнати.

Назад повернулася прозора, аж зелена, проте не лише почувалася значно краще, але й була повністю вдягнена. Нічого не сказавши і навіть не вибачившись, мовчки сіла у крісло. Не лише втратила бажання сперечатися з Терезою, але й не переймалася, скільки насправді було дружин чи коханок в Адама. Нехай хоч із десяток.

Заховавши обличчя в долонях, вона спробувала зосередитись на тому, що діється зараз, і раптом відчула, що Тереза обережно торкнулася її плеча.

— Слухай, дитино, нащо тобі взагалі все це здалось? Я говорила з твоїм братом і знаю, що ти мала вийти заміж. Невже ти не розуміла, що з тобою діється? На що ти злакомилась? Що пообіцяв тобі мій брат?

Анна підвела голову і глянула на Терезу майже з острахом.

— Нічого Адам мені не пообіцяв. Я ж вам розповіла, як усе було. Я сама…

— Казки ти мені розповіла, а не правду. Скажи, що ти надумала робити?

Кинувши на Терезу ще один спантеличений погляд, Анна знизала плечима.

— Не знаю. Додому повернутись я не можу, з братом посварилась, а до пані Беати мені ліпше взагалі тепер не потикатися. Кому я потрібна з дитиною на руках? Я мушу залишитись у цьому будинку. Адам теж того хоче.

Підвівшись з крісла, Тереза декілька разів пройшлася кімнатою, тоді знов присіла у крісло навпроти Анни.

— Нічого ти не мусиш. Я на місяць-другий візьму тебе до себе. Це, звичайно, не вихід, але так ми уникнемо розголосу та скандалу. Окрім того…

Тереза глянула кудись поверх голови Анни, яка сиділа плечима до дверей, і затнулася. На порозі кімнати стояв Адам. Як і коли він зайшов до будинку, ані вона, ані Анна не почули. Напевно, скористався тим, що вони забули замкнути двері.

Сухо привітавшись із сестрою, Адам підійшов до Анни, яка злякано зіщулилася в кріслі. Не наважувалась подивитися йому в очі, проте відчула, що Адам не лише почув розмову з Терезою, але й розсердився на неї.

— Сподіваюсь, моя поява не надто зіпсує настрій? — говорив підкреслено спокійно і дивився виключно на сестру. — Думаю, розумні поради декому ліпше залишити при собі.

Поводився демонстративно стримано, проте з того, як він укладав слова в речення, і з ледь чутної іронії в голосі Анна розуміла, що все це може завершитись вельми несподівано.

Потай глянувши на Адама, вона потупилася. Судячи з усього, настрій у нього паскудний. Хоч би не посварився з сестрою. Стати причиною їхнього ворожого ставлення одне до одного — куди вже гірше. Потім він сам їй того не пробачить.

Розгублено перевівши погляд на Терезу, Анна затамувала подих. Та теж трималася спокійно, проте холодний блиск в її погляді насторожував. Тереза не лише добре знала, чого насправді вартують слова брата, але й приготувалася дати їм гідну відсіч. Здається, попри зовнішню несхожість, вони з Адамом таки мають щось спільне в характерах. Зараз сипатимуть сарказмами.