Наталія Гурницька - Мелодія кави у тональності кардамону

Якось набралася сміливості й вирішила це з’ясувати. В один із таких не надто добрих днів рішуче відчинила двері кабінету Адама і зайшла досередини.

— Скільки можна злоститися на всіх і на все довкола? Що діється? Зле почуваєтесь? Щось болить? Невже не можна сказати це по-людськи, а не псувати нерви всім довкола?

Адам невдоволено скривився.

— Дай мені спокій зі своїми припущеннями. Ліпше йди і заспокой малих. Чуєш, як кричать? На голову всім повилазили. Не можеш зробити так, щоб нянька займалася дітьми, сама нарешті берися за них.

Від обурення Анна аж задихнулася.

— Можна подумати, я ними не займаюся? Та я з ними майже постійно.

Адам знов, як від зубного болю, скривився.

— Слухай, Анно, дай мені чистий спокій. Не маю настрою і часу для твоїх фантазій. Поговоримо колись іншим разом.

Він демонстративно зосередився на якихось паперах і не підводив голови.

Ображено прикусивши губи, Анна вийшла з кабінету. Сперечатися з Адамом у такі дні — собі дорожче. Треба зачекати, коли він знов поводитиметься як нормальна людина, і тоді з ним поговорити.

Так нічого і не дізнавшись, Анна врешті звернулася по допомогу до Терези, проте та теж не змогла нічого розповісти. Хіба згадала, що відразу по смерті Анелі у її брата справді були проблеми зі здоров’ям, і порадила звернутися з цим запитанням до лікаря, який зазвичай лікує їхню родину. Від нього Анна теж нічого певного не почула. Якісь туманні припущення про перевтому і не надто юний вік її чоловіка, а ще поради провадити спокійніший спосіб життя, не перевтомлюватися, добре харчуватись і не засиджуватися ввечері за роботою чи розвагами. Отже, серйозних проблем зі здоров’ям у Адама немає, і вона намарно шукає пояснень дивної поведінки в самопочутті.

Гублячись у здогадах, Анна вирішила ще уважніше придивитися до чоловіка, прислухатись до його приватних розмов, перевірити, куди він зазвичай ходить вечорами, проте ані клуб, ані товариські зібрання чи ділові візити не викликали в неї жодних підозр. А може, це проблеми з грошима? Трохи подумавши, майже відразу відкинула і цей здогад. Не бачила жодних підстав для таких припущень. У домі нічого не продавалося, не закладалося, не зникало, а витрати на життя анітрохи не скорочувалися. Може, це програна тяжба за орну землю чи пасовище? Якийсь час уважно спостерігала за станом справ у маєтку і навіть спробувала з’ясувати в управляючого ситуацію, проте очевидних проблем не побачила і тут.

Може, це інша жінка? Кажуть, що чоловік, який зраджував одну жінку, цілком може зрадити і ту, із якою зраджував колишню. Витратила на це своє припущення ще зо два місяці, проте з соромом і одночасно з полегшенням мусила визнати, що лише намарно образила Адама несправедливими підозрами та недовірою. Там навіть борделю ніколи не було. Про іншу жінку й поготів думати смішно. У своїх припущеннях щодо ймовірної коханки так перестаралася, що Адам врешті зрозумів, до чого вона дошукується, і тепер теж іноді подивлявся на неї, як на людину не зовсім адекватного поводження, а потім не витримав і сказав:

— Анно, слухай, я тобі, звичайно, вдячний за високу думку про мої можливості, але, знаєш, це вже очевидний перебір. Ти направду думаєш, що я не маю інших інтересів у житті? Нічого нового чи оригінального я там уже не знайду. Чи, може, це ти скучила за колишньою ситуацією? Бракує суперниці?

Вражена відвертою безцеремонністю зауваження Адама, Анна аж до наступного вечора ображалася на нього, а тоді, трохи подумавши, вирішила, що в нього більше підстав сердитися на неї. Це вона образила Адама недовірою. А чого, питається? Хіба мала якісь підстави для підозр? Зараз, як і колись, почувалася єдиною і бажаною для нього жінкою. Адам не лише любив та цінував її, але прощав дрібні примхи, не зважав на недоліки і постійно робив подарунки. Ні, абсолютно нічого не вказує на зраду. Вони навіть кохаються так часто, що куди вже більше. Добре, що ніхто того не знає. А то б іще вважали її зовсім зіпсутою та аморальною жінкою.

Спокійною Анна почувалася лише до чергового нападу поганого настрою в Адама. Він припав на наступний день по великому балу у Стрільниці при вулиці Курковій [46] Вул. Куркова — сучасна Лисенка. Після того, як 1848 року згоріли редутові зали, редути переселилися на Стрільницю при вул. Курковій. і знов примусив її замислитися. А чи не повелася вона легковажно? Мала пречудовий настрій, багато танцювала, кокетувала… і не лише з Адамом.