Юрій Андрухович - Таємниця. Замість роману

Здесь есть возможность читать онлайн «Юрій Андрухович - Таємниця. Замість роману» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2007, ISBN: 2007, Издательство: Фоліо, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Таємниця. Замість роману: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Таємниця. Замість роману»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Під час свого перебування у Берліні в 2005—2006 роках Юрій Андрухович почав писати роман, який потім нібито знищив сам. В цей час для інтерв'ю до нього навідався журналіст Еґон Альт, якому письменник протягом семи днів розповідав про різні періоди свого життя. Пізніше Андрухович нібито отримав поштою записи всіх цих розмов і звістку, що журналіст загинув у автокатастрофі. Письменник взявся за розшифрування цих розмов, які й увійшли до книги.

Таємниця. Замість роману — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Таємниця. Замість роману», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Помаранчева альтернатива?

Саме так. Вони блокували пересування спецпідрозділів усякими блазенськими акціями. Приміром, одягалися пиздуватими казковими гномами і роздавали зомівцям цукрову вату. Карнавал громадянського спротиву. Ти це знаєш, я не мушу розповідати.

Не мусиш. Але як ти сам це сприймав?

Одного дня ми прогулювалися центром учотирьох — мої дівчата, стрий Роман і я. Нас не могло не потягнути на звуки чергової маніфестації під радянським консулатом. Гаслом було Sowieci, do domu! малося на увазі виведення з Польщі радянського війська. Кілька сотень молодих під чорними прапорами з пацифіком…

… я думаю, цим займався передусім WiP, тобто Wolno?? i Pok?j, анархісти.

Можливо. От вони такою густою колоною підходять під консулат і багато разів скандують So-wie-ci-do-do-mu. При цьому займають усю проїжджу частину і врешті всі як один сідають на асфальт. Ми, серед інших спостережників, стоїмо метрів за сто від них, на тротуарній бровці з боку Плянтів. Ти ж бував у Кракові не раз і знаєш це місце?

Думаю, що так. Воно в мене зараз перед очима.

Тоді ти можеш побачити, як їм назустріч виповзає механізована міліцейська колона. Попереду бобик з якимось начальником і мигалкою, а далі цілком незрозумілі сіро-брунатні плямисті почвари на колесах, бойові машини завбільшки з бетеер, причому явно наїжачені стволами. І таких з десяток. Софійці ще немає семи і вона цікавиться, що буде далі. Ми з Ніною тримаємо її за руки і ніхто не знає, що відповісти. Але нам не хочеться звідси нікуди йти: по-перше, де ще таке побачиш у прямому ефірі, по-друге, як глядачі ми нічим не ризикуємо. Колона зупиняється метрів за сто від сидячих на асфальті демонстрантів, більш-менш нарівні з нами. Начальник у бобику вдається до гучномовця. Він вимагає звільнити проїжджу частину і мирно розійтися — у противному разі будуть застосовані armatki wodne. У відповідь сидячі одностайно свистять. Начальник повторює своє заклинання вдруге, бо так йому велить службова інструкція. Сидячі свистять удруге, але ще одностайніше. Стрийко Роман пояснює нам, що зараз буде третє і останнє попередження. Так, ніби коментує тенісний матч. У 30-ті роки він був чемпіоном Станиславова з тенісу та пінґ-понґу. Начальник і справді виголошує свій магічний текст утретє. Стрийко задоволено дивиться на нас і каже ну от. Сидячі втретє відповідають свистом і гамором, потім на мить усе замовкає, тиша. А тепер вони вистрелять, каже Стрийко. Стволи на баштах повертаються в наш бік. Я навіть устигаю зрозуміти, по кому вони вистрелять. Тобто я ще тільки встигаю, а в живіт мені вже хуячить такий приголомшливий струмінь, що я майже валюся з ніг. Тепер ясно — каральну акцію вони вирішили почати з мирного населення. Усі три попередження начальника-гучномовця стосувались і нас. Наступний кадр: ми біжимо Плянтами — обліплені одягом, до останньої нитки мокрі, абсолютно дивне революційне угруповання, передовий загін екстремістів, підступно замаскований під подружню пару з України, їхню шестирічну доньку і сивочолого ветерана (увага: озброєний тенісною ракеткою і вкрай небезпечний!). А взагалі добре, що того дня все сталося так. І що — на відміну від дещо давніших часів — ту воду з водометів уже нічим не зафарбовували. Довелося б так і ходити у плямах.

За цими плямами вони згодом виловлювали учасників розігнаних демонстрацій. Вони їх знакували.

У нас починалося щось подібне. На той час уже почалося. Як завжди, зі Львова — там у 88-му пройшло пару перших мітинґів і наче б нічого. Мабуть, Система вирішила почекати, придивитися. Тут головне щоб не зарано, але й не запізно. Звісно, що немає потреби кидатися на купку міських вар’ятів. Слід упіймати саме той момент, коли купка починає обростати все прихильнішим людом, але поки що не стала масою. 300 тисяч на вулицях — це для влади кінець. Від 300 тисяч і більше. Але у 88-му де ще були ті 300 тисяч! Два мітинґи відбулося спокійно, на третій раз у влади зіграло очко, зірвало дах і вона застосувала омон з вівчарками. Кажуть, ніби виникло жахливе місиво — крики, кров, гумові палиці, заламування рук. Найбільше перепало старим жінкам, бабусям, вони ж у Львові завжди на чолі процесів. І процесій. Крім того, ефект несподіванки, шок: омон тоді засвітили вперше, ніхто й ніколи перед тим чогось такого не бачив, навіть і не чув про існування чогось такого — справжнє ґестапо, всі по два метри, бритоголові, в чорному, тупі, безжальні, б’ють лежачих, жінок, дітей, усі на психотропах. Найбільше мучило саме це: хто вони такі і звідки взялися на наші черепи зі своїми, курва, кийками. У кожному разі тої осені вони начебто всіх задавили, ніхто вже не рипнувся, всі наші розбіглися по зимових криївках і зализували рани до весни, а мені написався вірш, де хлопці в беретах взялись до наших суглобів і вони плюють на цей старовинний брук. Чекай, ми щойно говорили про травень 89-го, а тепер я знову невідомо де.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Таємниця. Замість роману»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Таємниця. Замість роману» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Таємниця. Замість роману»

Обсуждение, отзывы о книге «Таємниця. Замість роману» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x