Світлана Поваляєва - Замість крові

«Моєю Джанніс»? Я ж проміняв її на червоний фосфор, а червоний фосфор - на три куби ґвинту (для невтаємничених: синтезований з ефедрину первітін, 1-феніл, 2-метіламінопропан, реакція у дві-три стадії для отримання майже чистого продукту. Джеф - ефедрон, хімічна реакція проводиться в одну стадію, при цьому низька якість продукту. Домашня алхімія амфетамінової групи…)! Намутити інґрадієнтів, замутити, забодяжити розчин, підступно розбодяжити врешті- решт (для чужих) майже до стану H2O, напарити, зміняти, вмазати, втерти… у цьому - життя, процес цілодобової, щоденної, всепоглинаючої метушні… Яша-Космонавт (старий ґвинтовий шизік)… Вжик (за невідь звідки виниклою легендою - першоджерело формули в Києві)… Муха (вічно вирячені очі, божевільні сукні, мульку може замутити навіть на шампані, вічно хвора дитина, невідомо від кого)… Аркаша (ґвинтовий гонщик, покарлючений адепт амфетаміну)… Майк (хрестоматійні пейси, біблійний профіль, фонтанна енергія, космічне почуття суто наркоманського чорнуватого гумору, невпинна патологічна діяльність: його, наче хвіст комети, можна побачити одразу в кількох районах Києва; запізнався з ним у наметовому містечку Першого студентського голодування - з ним та з Леською, вокалісткою «Драґлайну») - Джон (жива ікона а ля Барроуз, спадковий хімік від Бога, Святий покровитель полінаркофілії: «СНІД - це вітамінка!», «Професоре! Якщо Ви мене не поновите - я вас окислю!»)… Ципа (крихкотіле створіння - ніколи не скажеш, що з олдових - так ретельно приховує за повсякденною наркоманською маячнею неабияку мудрість)… Лі (янголоподібний покидьок з дудками, сопілками, свищиками й різними східними прибамбасами, - паразит яких світ не бачив)… Данило Мухомор (олдова - жива на той час - легенда, «тайна, покрытая мраком»)… врешті, Марґо (від колишніх ознак королівської крові залишилися тільки очі, кілька зубів та «незаконнороджена» за ґратами (зберігання, торгівля) дитина) - Паша-Піаніст (мажор-невротик арійського типу, дикунські рвучкі стрибки від глухих безмазових депресняків до гальванічних істерик безрадісного перезбудження, музикант без права листування, покійна мама - патологоанатом, тато - хронічний алкоголік, покійного брата разом з дружиною знайшли зарізаними у ванній через два тижні після смерті - ймовірно доклалися свої ж, опіатники), нічого не вдієш… Хвала Всесвітові, мені не вдалося затягнути у це Джанніс! Тепер я це розумію. Тоді - не надто силував, бо хотів, аби вона сама пішла за мною.А вона не пішла за мною.А заразом не пішла й у «кришталевий світ ефедріновмісників». Не тому, що не хотіла його, цього світу (чого вона тільки не хотіла! Як Дженіс Джоплін (дивний збіг…) - штрикати, курити, нюхати, жерти, ковтати, лизати, смоктати, трахати всі наркотики!), тим більше не тому, що боялася (вона нічого не боялася!), а тому, що не боялася й не хотіла мене!Принаймні не хотіла йти за мною зі власної волі, а своєї я не доклав. Ми обоє були «тіпа надто горді»! Яке дибало таке й здибало. Кинь шлейф, паже, не дихай в потилицю! Біжи щирим полем до обрію й волай біжучи - кинь свою королеву. Лисенята з’їли весь виноград у винограднику, покров листя - не прохолода - ворожа темрява. Не коренили її - проскакали геть брати вершники, стерлося - не викрешеш іскри - соломонове кресало… навмисне продерта кишеня у моєму плащі… коли ми гуляли, Джанніс запускала свої тендітні божественні пальчики крізь цю наскрізну кишеню, розстібала мої вельвети, не вгавала - пролазила далі, у шпарку, під м’яку витерту тканину - Velvet Underground - де одразу ж ворушилася й набрякала моя плоть - ми обоє не носили нижньої білизни тоді - я поквапливо застібав плащика на всі ґудзики - я міцніше притискав Джанніс… і так ми й ходили вулицями, наче сновиди - весь час на линві передоргазму… такі штуки ніколи не повертаються, навіть з новим коханням. Не повертаються, як полювання на ошатний Травневий бузок з розмальованої в стилі блек-метал стіни літнього театру навпроти Булгаківського будинку…

Я не став далі нависати на Еву. Не став розпитувати нікого з тих, хто підтягувався під вечір. Всі згадували ту пиятику, але, зрозуміло, що кожен про своє, й мені навіть зробилося потроху цікаво вислуховувати ці твори на задану тему «Як я провів вікенд». І якби не Фа, який випадково згадав Джанніс лише тому, що після славнозвісної оргії на Сходах, опинився з нею та кількома іншими піплами десь на Дарниці (у якихось трешерів на флеті, але про це я розповім далі, якщо цікаво), то я нарешті забув би про свою ґвинтову манію з’ясувати де вона, знайти її, Джанніс…